Чуже життя...

З чого починається наше життя? – З першого вдиху? першого крику? першого променя світла, що впаде нам на обличчя? Першого поцілунку матері? Чи, може, ще із тих дев?яти місяців "плавання" в теплих водах у материнському лоні, місяцях затишку та комфорту, в яких, мов шумом прибою, наш ритм життя визначався мелодією Материнського серця, звуками голосів різних, що лунали десь здалека, з іншого, поки що невідомого нам світу? Народившись у цей невідомий світ, маленька дитина плаче. Її плач стихає, коли вона опиняється в обіймах матері і чує світлий предобрий голос, який шепоче їй найпрекрасніші у світі слова: "Ти моє сонечко, моя пташечко прекрасна, яка ж ти в мене красива, яка гарна…" Перша і найбільша потреба, з якою приходить дитина у цей світ – це потреба бути прийнятою з радістю і любов?ю своїми батьками. Тоді дитина може мирно спати й усміхатися ангелам небесним, а відтак прокидатися й усміхатися своїм земним ангелам – батькам… Тоді вона може не боятися цього світу, а усміхатися йому, любити його й вирушати його досліджувати… На жаль, не завжди воно так буває. На жаль, не завжди дитина бажана, ще коли вона лише в утробі. І не кожне народження є радістю для батьків. Не кожній усміхаються. Одна з найбільших трагедій – коли дитина росте без сім?ї. Є діти-сироти. На жаль, більша частина з них – при живих батьках. І, на жаль, далі є дитячі будинки, які ніколи не замінять дитині сім?ї. І на свята добрі дадьки і тітоньки привозять дітям подарунки – цукерки і м?які іграшки – зайчиків, ведмедиків, собачок. Діти з?їдять цукерки. А от що робити з іграшками, вони не знають – коли тебе ніхто не обіймав, не пригортав, як можеш ти пригортати до себе іграшки? Невдовзі ті іграшки будуть вишикувані в рядочок на полицях дитячих шафок… Уже давно доведено, що в перші роки життя дитина має рости в сім?ї. Ці діти, що перебувають на державному утриманні у Батіївському сиротинці, позбавлені щастя жити у люблячій сім?ї. За плечима кожного з них своя сумна історія. - 2 – (синхрон) Д. три роки. директор сиротинця (кінець синхрона) В/к Яку намагаються переписати начисто люди, що сьогодні стали їм близькими. Вони намагаються відтворити умови, в яких би ці діти відчули себе щасливими, любимими, доглянутими, необхідними. Можливо, це і вдається. Можливо… ОДнак попри все гарне і необхідне, що є в сиротинці, вони залишаються дітьми, які потребують любові до себе від тої, кого так жадано і потаємно чекають щодня, щогодини… Вдень і вночі. найкращої, найдобрішої, найгарнішої за всіх, кого вони знають – мами… Протягом трьох місяців вони живуть в умовах, про які ніколи не мріяли, їх обувають, одягають, годують, слідкують за їх поведінкою. Для них тут працює цілий штат працівників, вихователів, психологів, нянечок. (синхрон) Діти: Говорять, що їм тут добре. А в кінці – дівчинка, яка просить, щоб її забрала мама. (кінець синхрону) В/к Наш світ і наші суспільства попри всі декларації в конституціях дуже далекі від того, щоб можна було сказати, що для них найбільшою цінністю є людина. Наш світ хворий. У ньому стільки ненависті, поділів, ворожнечі. У ньому так рідко чуємо і розуміємо один одного. І вже стільки тисячоліть наша маленька планета охоплена полум?ям воєн… Усяка пожежа починається з маленького вогника. Всі міжнародні війни – із воєн набагато менших. Воєн між окремими людьми. Воєн у сім?ях. Воєн, що точаться у нашому серці. Ми не живемо в мирі самі із собою – як же ми можемо жити в мирі з іншими? Ми народжуємося із серцем, котре хоче жити, - та чи живе воно? І чи його пісня не поруйнована цілком іншими, чужими йому акордами. (Пісня дітей-циган) В/к Багато людей нещасливі, бо не живуть згідно зі своїм серцем. Багато ранить одне одного й не розуміють, бо не чують серцем. Шукають щастя хтозна-де і не знаходять, бо не шукають серцем. Багато доль не складається, багато життів - 3 - ламається, бо людина не знає своєї пісні. І на землі було б більше миру, якби ми жили серцем, щоб відкрили таємниці щастя – щастя, коли тебе люблять і розуміють, коли поруч люблячі тебе батьки. Любов відкриває людині її пісню – ту, з якої все почалося. Це та Любов, з якої ми прийшли і в яку повертаємося. Кожна зірка найгарніша тоді, коли є частиною сузір?я. ДОВІДКА: Дослідження дітей, що виросли в Будинку дитини, показали, що в них затримка фізичного, емоційного, розумового розвитку, знижений імунітет, частіші застудні захворювання, підвищена смертність у ранньому дитячому віці. Затримка фізичного та розумового розвитку з часом можуть компенсуватися, а от порушення емоційного розвитку залишаються здебільшого на все життя. І найбільшою складністю для таких дітей у дорослому віці буде мати здорові емоційні стосунки з іншими людьми – мати близьких друзів, щасливу сім?ю, бути хорошими батьками своїм дітям. А якщо цього нема – то що це тоді за життя? І від цих ран на серці їх не врятує ані покращене харчування, ані чистота та гігієна приміщень, ані дорогі іграшки чи "гуманітарні" візити державних чиновників чи гостей з-за кордону…