Ще з радянських часів було престижно мати дачу або заміський будиночок поблизу столиці. По-суті кожен громадянин мав право мати нерухомість за містом, але мали нажаль лише ті хто знаходився у керма, або ж був у родинних відносинах з ними. Ситуація частково змінилась під час «Хрущовської відлиги», а більш кардинально в часи Брежнєва, а поті і Горбачова. В період керування країною Леонідом Іллічем з’явився дозвіл на будівництво дач до 25 м2, а в часи Михайла Сергійовича до 50. І хоча теоретично дозволи видавав райвиконком пересічному радянському робітнику прийшлось би «працювати на дачу» понад 30 років.
В часи розвалу СРСР з’явились перші дачні кооперативи і люди масово почали будуватись за містом. Але і тут сильні цього світу не стояли осторонь. «Нові росіяни та українці» почали будувати на дачних ділянках палаци, а особливо поблизу столиці та інших великих міст. Це дало значний поштовх для розвитку будівельної сфери, збільшився попит на ремонтні роботи.
В наш час майже всі питання, окрім одного відпали. Гроші – це і дозвіл і земельна ділянка і будинок, інтер’єр та екстер’єр обмежений лише фантазією. Якщо в часи «совка» дачі будувались лише в відведених місцях, звичайно за виключенням партійних лідерів, то тепер звести будинок можна будь де. Пам’ятаю нетиповий 10 поверховий будинок на Бесарабці що виріс між 3 5-ти по верхівками. Моєму подиву не було меж не тільки від нетипової кількості поверхів, а й від того, що будинок однопідїздний а на поверсі всього одна квартира розміром під 200 м2. До речі будівля виросла на місці дитмайданчика щоб відкрити вид на майдан на Хрещатик з вікон багатоповерхівки.
Запланований на розгляд законопроект про спрощену реєстрацію значно полегшить життя тим хто захоче жити за містом, адже по-суті прописатись можна буде не лише на дачі а і на робочому місці чи в готелі. Можливо саме цим спровокований ріст котедж них містечок як біля Києва так і на околицях інших міст. Пропозицій маса: достатньо відкрити будь-яку пошукову систему і набрати «готовий котедж» або «дім під ключ».
Постає питання: заміський будинок - Дань моді чи здоровий глузд?
По суті життя за містом є не дуже зручним, адже затори на дорогах, кілометри шляху від дому до місця роботи, відсутність інфраструктури, садків, шкіл, лікарень створює певний дискомфорт. Хоча останнім часом поблизу столиці виростають комплекси не тільки з ресторанами та нічними клубами а і повноцінними освітніми та лікувальними закладами. З іншого боку – життя людини занадто коротке і провести його серед квітучих клумб та тінистих алей набагато краще ніж серед смороду та загазованості, викидів в атмосферу далеко не корисних речовин. Але про яку екологію за містом можна говорити, якщо за 150 від власного дому понад 20 років тому вибухнув реактор атомної електростанції, а в водах Дніпра представлені всі елементи періодичної таблиці Менделєєва? Ще одним нюансом є те, що ринок нерухомості, що стрімко розвивався до кризи 2008 в столиці та на її околицях, досить великий. Пропозицій багато, підрядчиків ще більше. Розмаїття будівельних матеріалів представлених в магазинах шокує, але в той же час оселі будуються швидко по однотипним проектам, а матеріали використовуються найдешевші, а відповідно і неякісні. За словами директора з розвитку бізнесу компанії Knight Frank Kiev, Ярослава Чапко, на ринку нерухомості є дефіцит якісного житла і темпи його будуть зростати протягом 2012 – 2013 років та достигнуть апогею вже в 2014 році.
Коли в Ужгороді з’явився перший будівельний гіпермаркет мережі «Епіцентр» заговорили про масове будівництво в краї котеджів та елітних садиб. Відкриття наступного в Мукачеві лише підлив масла у вогонь. До речі мукачівський «Епіцентр» став першим по продажам серед всіх магазинів мережі. Але стихійної появи котеджних комплексів не відбулося. Будинки в передмісті та за межею населених пунктів будуються стабільно як мешканцями краю так і столичними городянами.
В 2008 році з’явився проект котеджного комплексу «Адиліс» у Свалявському районі. Тут планувалось звести 14 будівель із зрубу, але чи то криза розставила крапки над і, чи інші фактори зіграли визначальну роль і будівництво заморозилось. Інших вдалих експериментів з будівництвом єдиного комплексу будівель та створень біля них інфраструктури в нашому краї знайти не вдавалось до недавнього часу.
В цьому році почався продаж будинків в так званому «Містечку «Здоров’я». Комплекс спроектований на 36 котеджів, а першу чергу будівництва, яка становить 5 котеджів, вже закінчено. За словами, киянина, пана Олега, який є автором ідеї – основною перевагою є значне віддалення від столиці та інших промислових міст. Він і сам будує собі тут оселю. Родзинкою «Містечка «Здоров’я» стала присутність в кожному домі термальної та мінеральної води, що створює ефект санаторію вдома. На просторах інтернету подібних аналогів знайти мені не вдалося. Мінеральні води добуваються із свердловин що є у користуванні діючого, та достатньо відомого, санаторію «Теплиця» інфраструктурою якого можуть скористатись майбутні власники житла. Привабливим є і місце розміщення комплексу, він знаходиться в межах Виноградова тому школи та дитячі садки доступні для мешканців.
Садиби будуються по 4 різним проектам в єдиному архітектурному стилі будівельниками як із Закарпаття, так і з інших регіонів України. Планується також будівництво ресторану, та розважального комплексу. Продаж будівель здійснює київська компанія «Санатур».
У «Містечку «Здоров’я» вже з’являються і перші мешканці, одна із них пані Діана з Рівного, каже що дуже задоволена своїм новим житлом, а можливість приймати безпосередню участь у проектуванні оселі та створенню інтер’єру дала можливість відчути себе справжнім дизайнером. (Тут можна погуляти вже готовим будинком)
Чи з’являться котеджні містечка в Закарпатті найближчим часом невідомо, але перший «живий» проект комплексного об’єкту нерухомості в краї вже є.