Пічники й сажотруси сьогодні – найдефіцитніші спеціальності в Україні. А от у сусідній Європі жодних проблем із цими фахівцями немає. Там це шанована професія, на яку треба вчитися кілька років. Сьогодні європейські сажотруси добре розбираються в електроніці, і носять з собою ноутбуки, - зміну вчорашнім робочим приладдям у вигляді мотка дроту, гирі на мотузці, совка, щітки, кувалди, кепселя (робоча шапочка зі щільної тканини) і циліндра (туди складали робочий дріб’язок, а ще цей високий головний убір міг урятувати голову від падаючої цегли, спрацьовуючи як амортизатор) приходять автофургон і відеокамера.
Із цією древньою професією пов’язано багато марновірств, адже робота сажотруса мала відбиток таємничості: вимазане сажею обличчя виглядало, як маска, а саму роботу сажотруса ніхто не бачив. Зустріти сажотруса вважалося добрим знаком. Раніше мітла сажотруса робилася з берези (символ родючості), звідси й повір’я, що сажотрус приносить удачу. А щоб доля «не промахнулася», треба доторкнутися до сажотруса й вимазати в сажі руку. У Норвегії сажотруси носили на уніформі блискучі ґудзики, звідси й звичай – доторкатися до їхніх ґудзиків. А в Англії сажотрусів запрошують на весілля. Відповідно до переказу, король Георг Третій їхав у кареті зі своєю молодою нареченою, як раптом коні понеслися... Його величність та юна обраниця неодмінно б загинули, якби наперері з коням не кинувся відчайдушний сажотрус. Відважний герой зупинив екіпаж, але побажав залишитися невідомим. Як не намагався Георг Третій відшукати потім рятівника, йому це не вдалося. Тоді Його Величність оголосив, що відтепер усі сажотруси країни мають користуватися повагою і народною любов’ю, тому що вони приносять удачу. З тих пір вважається, що якщо наречена зустріне на весіллі сажотруса, то шлюб буде міцним і щасливим. А щоб не покладатися на долю, сажотрусів запрошують на торжество офіційно.
Такого собі сажотруса можна знайти і в Мукачеві, на центральній площі – кожен охочий може потерти його ґудзика, і загадати бажання. Уявіть собі моє здивування, коли вчора я змогла особисто поспілкуватися з нашим сажотрусом! Виявляється, він вирішив не відставати від своїх товаришів-європейців, і освоїти інтернет, щоб мати можливість щодня спілкуватися з тими, хто так наполегливо тре його ґудзики, і загадує все нові і нові бажання! Що в цьому цікавого? – спитаєте ви. А хіба не цікаво поспілкуватися з представником однієї з найдавніших професій, послухати чимало цікавих історій, які він розповідає, дізнатися дещо з історії нашого міста, і від душі посміятися над анекдотами про сажотрусів? Крім того, кожен охочий може поділитися з ним своїми історіями про життя нашого міста, цікавими фотографіями, і можливо, порадувати звісткою про те, що загадане вами бажання збулося. Цікаво? Тоді швидше додавайте його до друзів, і насолоджуйтесь спілкуванням!
http://www.facebook.com/profile.php?id=100002003053082, http://vkontakte.ru/id124297223
P.S. Памятайте: краще двічі на рік відчинити двері сажотрусові, ніж хоча б раз у житті – пожежному!