І я поглянув, і ось, кінь блідий, і на нім вершник, якому ім'я "смерть"; і пекло слідувало за ним; і дана йому влада над четвертою частиною землі - убивати мечем і голодом, і мором..
Одкровення 6:8
По оцінках істориків, кількість жертв Голодомору в Україні складає близько 10 млн. чоловік. Взимку і весною 1933 р. в Україні щодня гинули десятки тисяч селян, зокрема дітей. Щоб врятувати останніх, їх батьки удавалися до того, що підкидали своїх дітей в поїзди або прагнули направити їх в місто. Проте із-за перевантаженості дитячих будинків більшість таких дітей були приречені на вмирання з голоду на вулиці.
Разом з тим 1932 р. з України було експортовано 1,72 млн т зерна, а 1933 р. - 1, 68 млн т. Така кількість зерна повністю могла врятувати людей, які голодували. Проте це, очевидно, не входило в плани тодішнього більшовицького керівництва.
Спочатку конфіскувавши у селян все продовольство, режим удався до щонайповнішої ізоляції як окремих населених пунктів, так і України в цілому, з метою запобігання виїзду людей у пошуках їжі. Тим самим прирікаючи їх на голодну смерть.
Трагічна подія Голодомору стає предметом все більш ширшій суспільній дискусії. Обговорюються його історичні і політичні причини, соціальні і демографічні вимірювання і наслідки, подекуди предметом обговорення стає його юридичний аспект, проте значно менша увага звертається на, на наш погляд, не менш важливий момент цієї трагедії, а саме її духовне і моральне вимірювання.
Як таке могло відбутися на територіях, які вельми обгрунтовано ще з Х століття було прийнято вважати християнськими? Які це мало наслідку в духовній і моральній сфері для нашого народу? Чи актуальні ці наслідки для нас сьогоднішніх - українців 21 століття?
Ігнорування духовних причин Голодомору (не говорячи вже про ігнорування самого факту Голодомору), його духовного вимірювання, не дає можливості правильно оцінити і подолати його наслідки в моральній і духовній сферах.
Голодомор став природним наслідком безбожної ідеології. Ідеологія, яка не тільки заперечує існування Бога, але і вступає в боротьбу з Ним, не може з повагою відноситися і до життя або гідності людини як Божого творіння. З іншого боку, будь-яке обгрунтування радянською системою, які привели до Голодомору з його багатомільйонними жертвами було б неможливим без заперечення раніше самого існування Бога. Саме це заперечення розв'язувало руки комуністичним діячам, давало їм можливість нехтувати життям мільйонів в ім'я примарного «світлого майбутнього», а по суті - в ім'я своєї системи, адже, як відзначав Достоєвський, «якщо немає Бога, то все дозволено», дозволено, тому що відкидання Бога веде і до втрати моральних цінностей і орієнтирів. Або як писав Ленін: «Революційна влада… є владою, яка завойована і підтримується насильством., влада, не обмежена ніякими законами». Разом з тим, ставши на шлях війни з Богом, комуністичний режим, природно, повинен був розв'язати війну з тими, хто відкидав це заперечення і всупереч комуністичним тезам продовжував сповідати віру в Творця і Рятівника.
Знищивши в 20-х роках Церкву, тим самим ліквідіровав можливість опору з її боку, радянська влада в 30-х роках приступила до поголовного знищення самих носіїв віри Хрістової. Знищення почалося в 1932-1933 роках з селянства, яке порівняно з міськими жителями було більш релігійним, а завершилося знищенням віруючих в містах під час тотальних сталінських репресій 1937 - 1938 років. Тому є всі підстави розглядати Голодомор не тільки в контексті боротьби комуністичного режиму з українством або з українським селянством, але і в контексті боротьби з Церквою Христовою, яка традиційно була сильніша саме в Україні, і з її вірними, більшість з яких складали на початку ХХ століття саме селяни.
По своїй антицерковній спрямованості Голодомор стоїть в одному ряду із знищенням Церкви, руйнуванням храмів, репресіями, практичною забороною свободи совісті і слова в Радянському Союзі.
Традиційно християнському народу було зроблено примусове щеплення матеріалізму, глибоко вкорінена думка про пріоритетність їжі перед духовними цінностями. Саме звідси, всупереч будь-якому утрируванню, у деяких ностальгія по колишньому режиму, тому що раніше, мовляв, ковбаса була по 2.20. Традиційна для українського селянина психологія господаря, здатного своїми силами забезпечити добробут своєї сім'ї, була примусово замінена іншою парадигмою: не треба ні до чого прагнути, треба просто проявляти лояльність до системи - і миска їжі тобі забезпечена.
Події Голодомору і подальших репресій привели до насадження страху в людські душі, неможливості якого-небудь внутрішнього опору системі ради збереження свого існування. Було знищено людську гідність, а на його місце насаджена рабська покірність режиму і його представникам перед страхом голодної смерті.
Наслідки цього і на сьогодні залишаються ще далеко не подоланими. Хоча, безумовно, певним проривом, подоланням цього всеосяжного страху сталі події Майдану 2004 р. Не у прив'язці до тих або інших персоналій, а в сенсі готовності і здатності відстоювати свої ідеали. У сенсі усвідомлення себе не худобою, яка хоче лише ситої стабільності, але господарями на своїй землі. І хоча певні персоналії не виправдали надій, які покладалися на них, але ідеали, ради яких сотні тисяч людей готові були стояти днями і по ночах на морозі, зокрема, особистої свободи і гідності, не втратили від цього своєї цінності.
Хто може оцінити ступінь духовної і моральної ломки в душах людей, християн, доведених до поїдання собі подібних, і свідків цього безумства?! А в тих, хто ховав ще живих, вже приречених, проте ж живих?!
А хто може оцінити ступінь духовних і моральних перетворень в душах тих, хто відбирав у селян останнє (адже далеко не всі з них були якимись прибульцями з міста або іншої національності - були ж і свої, сусіди), чи то виконуючи установку партії, чи то такою ціною думаючи врятувати себе і свої сім'ї. І таки врятували, і вижили, принаймні тоді. І залишили потомство.
І ми сьогодні значною мірою є тим потомством. Чи не тому для багатьох сьогодні поняття мораль, совість, страх Божий значно поступаються поняттям добробуту, успіху, кар'єри? І чи не з цього потомства і значна частина тих, хто сьогодні знаходиться при владі вже незалежної України? Але і вони, і діти їх - теж жертви Голодомору, всупереч тому, що вижили - моральні жертви. Бо що гірше - смерть фізична або духовна?
«Людина опустилася до стану худобини, яка вдячливими очима дивиться на того, хто краще за неї нагодує», - це нічого не нагадує? А перетворення виборів на змагання тих, хто дасть більше гречки або хоч би обіцянок - чи не того ж порядку? Вже декілька поколінь після Голодомору є заручниками свого шлунку, своїй фізіології, яка безпосередньо впливає і на їх політичні погляди.
А скільки в результаті Голодомору дітей, які вижили, але стали безбатченком, а отже, не отримали нормального батьківського виховання в сім'ї, у тому числі і християнського, замість того отримали могутнє атеїстичне щеплення в радянських виховних закладах? Дітей, самих не що отримали від батьків в спадок християнських цінностей, а отже і нездібних передати їх своїм дітям. Чи не тому всупереч 17 рокам свободи від комуністичного режиму, всупереч тисячам відбудованих храмів ми ще тільки говоримо про необхідність духовного відродження України. Тому що відбудувати храми виявилося набагато легшим, так само як і навчитися хреститися у свята, чим відродити дійсну духовність в своїх душах.
Наслідки Голодомору очевидно актуальні як для нашого сьогодення взагалі, так і для кожного з нас, зокрема. Без звільнення від негативного духовного спадку - без покаяння як шляху до очищення - неможливий розвиток особи, а отже неможливий і рух вперед держави. А очищені душі відкриті для пізнання Христа, Який сказав : «І пізнаєте істину, і істина зробить вас вільними!» Той, хто пізнав Бога, для кого вищими цінностями стали добро, любов, правда і справедливість, по-настоящому вільний від гнітючого страху, залежності і тиск, який насаджує матеріалізм. А тому - здатний здійснювати правду, поступати по-совесті.
Правда про Голодомор жахлива, проте вона необхідна для нас сьогоднішніх як нагадування про те, до чого веде відступ від Бога. Байдужість до розповсюдження безбожника на сучасному світі несе небезпеку нових трагедій.
Урок Голодомору є застереженням відносно тих політичних сил, які або є наступниками безбожної ідеології або своєю практичною діяльністю заперечують заповіді Христа, тих, для яких мета виправдовує засоби, а власні гасла дорожчі за свободу, гідність і життя громадян. «По плодах їх дізнаєтеся їх», - говорить Господь. Це особливо актуально зараз, коли є можливість вибирати.
Що обираємо ми?
Вибір за нами. Голодомор почався тоді, коли гасло, власний політичний інтерес стали більш дорожчими за людину. Таке не повинно повторитися.
Ніколи більше!