На передодні Восьмого березня чоловіки, як правило, кумедно метушаться, бігають по універмагах, добувають квіти й рідкісні парфуми, дістають з-під землі цукерки з екзотичними назвами і товпляться біля прилавків кондитерських відділів…
Колись і я так само метушився, товпився, бігав, добував і діставав, поки одного разу, в один із цих гарячих для чоловіків днів, якимось дивом не опинився в магазині “Для вас, рибалки”. Досі не можу зрозуміти, як це у мене вийшло:попрямував до парфумерного, та якось дорогою замислився і ноги самі понесли мене до магазину риболовецьких товарів.
Десь з півгодини не міг я відірвати зачарованого погляду од унікального набору вудок і думав про те, що людство дуже консервативне. Ну, чому обов’язково парфуми і квіти? Чому обов’язково цукерки і торти з надписями? Чому б не подарувати коханій дружині набір ось таких чудових речей, якими можна витягти з водних надр не один кілограм судаків або в крайньому разі, підлящиків?
Коли у вечері, урочисто вручивши дружині набір вудок, я повторив в голос отой свій внутрішній монолог, вона просто закляла від подиву.
- Та зрозумій,- гаряче доводив я, - квіти наступного ж дня зів’януть, парфуми вивітряться, від цукерок і тортів матимеш тільки зайві кілограми. А від вудок сама лише користь і задоволення. Уяви собі, сидиш ти на березі річки або озера, сонечко світить, поплавок погойдується…
- Вистачить з мене того, що ми з сином через той поплавок ні в суботу, ні в неділю тебе не бачимо! – обурюється вона.
Та нарешті-решт дружина заспокоюється. Мій аргумент про те, що важливий не подарунок, а увага, остаточно повертає їй добрий настрій.
Наступного року, якраз напередодні жіночого свята, я оголосив дружині, щоб цього разу на мою зарплату не розраховувала.
- Це ж чому? – спохмуріла вона.
- Усю витратив тобі на подарунок.
- Ах, та…,- її погляд пом’якшав. Доведеться вже якось обійтися,- посміхається. Та від посмішки і сліду не залишилось, коли я витягнув подарунок з комори.
- Чотиримісний намет, - приголомшив її. Можеш узяти ще трьох подруг і майнути, скажімо, з ночівкою кудись на озеро. Уявляєш, стоїть цей намет біля озера, на ранок ще тільки благословляється, а на воді вже погойдуються поплавки?!
Передати реакцію дружини на ті мої слова годі й думати. Емоційний вибух, від хвиль якого довго дзеленчав посуд у серванті.
Моя фраза про те, що вона може не гірше відпочити в селі у моєї мами, тільки підлила масла у вогонь.
Цього року я вирішив підготувати дружину до подарунка заздалегідь. Справа в тім, що я збирався подарувати їй мисливську рушницю. У всіх моїх друзів-приятелів рушниці є, а я – наче біла ворона.
- Ти знаєш люба, - кажу їй між іншим, зараз в деяких країнах серед жінок стає дуже модним полювання. Купують собі рушниці і восени полюють на качок, а в зимку – на зайців…
- Що ти кажеш? – явно зацікавилася вона.
В за день - це саме було двадцять третє лютого, коли жінки дарують чоловікам запальнички, галстуки, набори сигарет, коньяків та інші атрибути…
- Це тобі на свято,- скромно опустила вона очі.
Я відкрив коробочку. Від блиску діамантів в мене потемніло в очах.
- Дорогий,- прошепотіла вона, - я недавно прочула, що в якійсь із далеких країн чоловіки носять сережки, і подумала, чому б тобі не одягти оці, з діамантами? Носи на здоров’я, любий!
- Але це ж дуже дорого коштує, - ледве видавив я із себе.
- я витратила на сережки ті грошу, що ми збирали на автомобіль, - просто пояснила вона. І додала:- Для тебе, коханий, мені нічого не шкода! А наступного разу приготуйся, я тобі ще й намисто подарю, а потім…
Звичайно, не один день знадобився мені, аби якось оговтатися від удару.
Після невеселих роздумів вирішив більше не оригінальничати, а подарувати дружині на свято…букетик квітів. Може, це хоч трохи пригасить її подарунковий ажіотаж, який невідомо від чого спалахнув.