Согодні зранку я їхав у травмаї та слухав музичку, уявляєте? Але перед тим, як почати ділитись із вами своїми роздумами, два слова про заголовок до новини, який мене вразив. Я ж-бо на улюбленному Мукачево.нет, тому хотів спочатку написати шось у їхньому стилі. Йдеться про отой заголовок про суддів, які побили автомобілі Тойота. Але, мені не вистачило фантазії на це, тому заголовок звичайний.
Слухаючи музику, я усвідомив, що ми по-справжньому не обираємо нічого. Ми всі беремо те, що потрапляє до нас випадково. Ми відчуваємо себе вільними так само, як горді собою «плейбої», яких насправді розводять дівчатка. Дівчина може гарно вдавати себе здобиччю, яка незабаром виявляється мишоловкою (чи як по українськи – мишепасткою?). От можна провести невеличку паралель із мобільними телефонами, чи якоюсь іншою фігнею, до якої ви дуже уважні. Ми обираєм із того, про що нам каже реклама, чи не так? Все вірно та зрозуміло: дівчинка із великими та напівоголеними цицьками зверне вашу увагу до будь-якого тупого продукту, який вона тримає у руках у телевізорі чи на білборді.
Але як тоді обрати щось цікаве, якщо в того немає реклами? До прикладу, ви любите читати. У метро багато людей (я сам це бачив!) читають Паоло Коельо. Уявляєте? А це можливе тільки тому, що вони не знають про насправді круті твори. А коли їм кажеш про них, вони відмахуються, бо кожен краще знає, що йому потрібно. Чи «кожному своє» - дуже класна відмазка. Ну, як я без прикладу?
Візьмемо за приклад хлопчика Миколку, який хоче придбати собі... Ні, нехай це буде Оленка, яка вирішила вийти заміж за чоловіка. Вона всім каже, що їй треба чоловіка із великими руками, великим гаманцем та ще чимось великим, щоб не умнічав та був жорсткий, та бив її, коли вона не права, бо батько у дитинстві теж її лупив, і вона тепер без цього? нич не розуміє. Ви такий слухаєте її побажання тай кажете їй, що знаете більш крутішого чувака, який живе через два дома від того, у якого більші руки, гаманець та все інше, й б’є дівчат сильніше, й бухає частіше – взагалі, більш підходить її потребам. Але вона вам відповідає, що того вона не знає, а про цього Оксана їй розповіла, то вона вже в курсі. Й додає, що кожен сам обирає. От, ви бачите як вона навіть не хоче глянути на те, що сподобалось би їй навіть більше. Але цей приклад не дуже наглядний.
Хай буде все ж таки Миколка, якому вже сім років й він хоче почати палити, бо його батьки так роблять. Він взагалі єдиний у другому класі, хто не палить, тому йому стрьомно. Купив він собі сигарети й питає вас, які б йому ліпше підійшли сірники. А ви йому відповідаєте, ош Миколо – купи запальничку, бо сірники то минуле століття. Але він такий – «Кіщще запальнички, фуфло, не треба мені. Ти мені скажи те, що я питаю». Й ви б’єте собі рукою по лицеві й кажете – «бери любі, Миколо». Розумієте тепер?
Тобто, те саме відноситься до музики. Коли кажуть, що діджей «Клаустрофобія», наприклад, дуже крутий, то ми маємо три группи людей. Перша послухає й скаже «ну й гівно, буду далі слухати ліпше Нірвану», друга буде слухати, доки не їй не сподобається, бо модно й треба бути в тренді. Третя група послухає і заплаче. Якщо хтось має бажання, нехай буде йому це загадкою – Чому люди схильні відмовлятись від цікавого? Залишається ще важливе питання – де брати те, що класне, але не модне. От про це, мені здається, й треба писати у своїх блогах. Хтось скаже, що я не довів думку до кінця у записі, але я й не казав, що це буде фаст-фуд, мої друзі, відповідаючи наперед.
Тому, друзі, все, що я хотів сказати, це не дивіться на моду, а цікавтесь, бо мода зазвичай – це шльондра, сутенером якої є реклама. Чогось ми, навідміну від єпропейців, дуже схильні до понтів. Як висновок ми маємо такий вираз: чим більше ти знаєш, тим більше свободи маєш обирати. Хіба ні? Хочу ще поділитись із вами фотографією, яку я зробив біля автовокзалу в Мукачеві. Це якийсь свіжевипечений політик, який дітей не вважає за людей, бо його лозунг шось типу «Для людей та дітей». Може, він мав наувазі «для людей та їх дітей, а хтось зажав букву й порізав. Чи він цим самим намагався показавти своє відношення до діточок, хто зна.