Нарешті з’їздила до міста, в якому народилася. Правду казала моя Йолочка, та що співачка, – з Ужгородом коїться щось ненормальне. Іншого слова не підберу. Хоча ні, можу, та краще не треба.
Окрім химерних ведмедів та брудних вулиць мою увагу привернули також білборди кандидатів у мери. Що ж поробиш, рекламник – це діагноз. А тут ще й вибори. Кандидатів усюди хоч греблю гати.
Не буду розповідати про всіх. Лишень поділюся враженнями про сюжет, від якого, як каже мій колега, у мене волосся ледь не стало дибки по всьому тілу.
Дивіться самі.
Пані Інна, очевидно, також зібралася у мери чи у депутати. І це мене, як емансиповану жінку, вельми тішить. Може хоч вона допоможе моєму Ужгороду хоч трошки причепуритися.
Але з такою рекламою, Інні Конар буде важко.
Зверну лише на кілька моментів – у вигляді безкоштовної консультації як прояв жіночої солідарності.
Далі буду намагатися розбавляти професійну мову, аби було цікаво не тільки людям, які замішані в рекламі та Public relations, а й усім читачам.
Так от, єдине, що рятує білбордову рекламу пані Інни – це те, що лише одиниці зможуть прочитати її (рекламу) цілісно.
Тепер по порядку.
Почну з ключового повідомлення «Ти твориш своє майбутнє сьогодні!» та фото. Тут найменше «браку», хоча гасло я порадила б переформулювати на «Твори своє майбутнє сьогодні». Отримаємо: більш чітко сформульований заклик до дії, або call to action та підсилену персоніфікацію звернення без нав’язливого «ти». У «людей зі стажем» таке звернення асоціюється з «Ты, записался в комсомольцы?» Повірте, перевіряли.
А ось далі катастрофа. Ні, звичайно, креативно, але…ух, закрутили!
У рекламі червоний колір перебиває усе. А пані Інна ним же закреслила власне ім’я. Це заборонений прийом – закреслювати те, що рекламується.
Ну і ім’я Сара…
Асоціація з прізвищами спрацювала, але, водночас, у мене відразу виникла дилема – співачка чи герой з фентезі-бойовика.
Я все ж схиляюся до другого варіанту. Ще раз кажу, все вроді логічно та мега-креативно: згадка про майбутнє, зміна імені, ідея месіанства та порятунку від поганих дядьків. Шикарно.
Але Сара Коннор – не головний герой «Термінатору». Щонайменше, другий, чи навіть третій у ранзі головних. Не є вона таким вже «вірусним» персонажем, як скажімо, Доктор Хаус, чи навіть чудіки з Аватара, яких експлуатувала одна із кандидаток на останніх президентських виборах.
Та і згадайте, якою постає перед глядачем Сара Коннор: м’язиста жінка, запроторена у божевільні. Я не знайома з Інною Конар, але для мене очевидно, що замало спільного у цих двох жінок. Хоча…
У всякому разі, сама пані Інна пише про себе, що вона любляча мати та дружина, яка прагне вивчати та пізнавати людей, йти до них з відкритою душею.
Сара Коннор увесь фільм тільки те і робила, що гасала зі зброєю.
Можливо, я щось наплутала, як то буває у жінок, й пані Інна закодувала в рекламі геть інше… Що тоді, як гадаєте?