Коротка біографія:
Шинкаренко Олег
Народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів) та Класичний приватний університет (перекладач з англійської).
Працював продавцем, інженером та кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Захоплюється авторським кінематографом, декілька років веде кіноклубну діяльність, наразі керує кіноклубом при видавництві «Смолоскип».
Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у журналах «НАШ», «ШО», «Хрещатик» та «Краще життя». У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). Того ж року оповідання з цієї збірки «Зникнення Вавілонова» екранізувала кінорежисер Наталя Рекункова.
Наразі закінчує перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів. У планах — написання романів «Перші українські роботи» та «Гамлета охоплюють сумніви».
У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2004 році як композитор та автор текстів вийшов у регіональний фінал конкурсу «Червона рута». У 2009 році створив студійний проект «Сирени Титану», який наразі записує альбом на вірші сучасних українських поетів.
http://www.bukvoid.com.ua/info/writers/SHinkarenko_Oleg.html
Здається нічим не примітна творча людина, пише оповідання, займається музикою, веде кіноклуб... і ЖЖ
Останнє захоплення і накликало біду. Олег, котрий ніколи не прагнув стати скандально відомим блогером час від часу робить ПЕРЕПОСТИ, як от славнозвісний з ЛУКМОРУ, а потім ще й від себе про вінок (всі здогадуються про який саме).
• Цитую: «Jul. 29th, 2010 at 11:59 PM Сьогодні до мене в кіноклуб прийшли люди, які представилися співробітниками Служби безпеки України. Перед тим якісь люди дзвонили та питали, чи можна прийти до мене без абонементів, і я, звичайно, дозволив: а чому б хорошим людям і не дозволити? А потім я вже здогадався, хто саме мені дзвонив.
Участі в обговоренні картини гості не брали, а після фільму, коли вже всі глядачі розійшлися, один з них (а їх було троє могутніх кремезних хлопців) пред'явив мені своє посвідчення та спитав, чи не можу я завітати до них в СБУ на розмову зі слідчим. Коли я поцікавився, про що саме буде розмова, він сказав, що розмова стосуватиметься записів в моєму ЖЖ, які "оставили неприятный след в душе". У кого саме і які конкретно записи в моєму ЖЖ залишили неприємний слід, вони мені не повідомили, але поцікавилися, чи зможу я прийти до слідчого без повістки. Я відповів, що не зможу, тоді вони записали мою адресу та телефон і пообіцяли мені принести повістку завтра вранці.»
Далі все було банально, прочитавши вперше цей пост Шинкаренка я навіть не сумнівався, що буде саме так:
• «Jul. 30th, 2010 at 3:34 PM Коротко: мене відпустили після письмового свідчення, що я більше не буду у різкій формі критикувати владу у своєму ЖЖ. Оскільки конкретних вимог до мене поставлено не було, то слід розуміти це так, що будь-яка критика влади у ЖЖ може викликати нові переслідування.
ДО РЕЧІ! ЗАПИСИ, ЯКІ БУЛИ НАЙБІЛЬШ ОБРАЗЛИВИМИ (З ВІНКОМ ТА ПЕРЕПОСТ З РОСІЙСЬКОГО ЛУРКМОРА ПРО ЯНУКОВИЧА) З МОГО ЖЖ ЗНИКЛИ. Я ЇХ ЗВІДТИ НЕ ПРИБИРАВ. ВИСНОВОК: СБУ ЗЛАМАЛА МІЙ ЖЖ, ТА ВИДАЛИЛА ЇХ ЗВІДТИ САМОСТІЙНО.
Цікавий факт: співробітники СБУ не спілкуються українською мовою. Оперуповноважені дозволяли собі ще іноді декілька слів державною, а слідчі - жодного слова.
Подробиці чекайте пізніше.»
СБУ Марина Остапенко наголосила у коментарях ТК, що служба у першу чергу виконує роботу щодо попередження злочинів. «Якщо його вирішили опитати щодо того, що він мав на увазі під цим висловлюваннями, то він як законослухняний громадянин має прийти і розказати, чи це дійсно був жарт чи ні. Вони мають з'ясувати, бо це їх робота», - сказала вона. За її словами, записи в ЖЖ не можна вважати особистим щоденником: «Інтернет - це засіб масової комунікації, це ж не його особистий щоденник, у який хтось заліз. Він виставляє його, щоб його хтось читав, це поширення якихось речей. Якщо він каже, що пожартував, тоді все гаразд. А якщо це не жарт? І нормально, коли робиться все для того, щоб ніякого насильства не сталось».
Тепер всім стає зрозуміло, що Ваш блог, це не особистий щоденник – це інтернет, а якщо ж Ви невдало (для когось) жартуєте, пости з «не Вашого щоденника на всяк випадок видалять. Вас звичайно питати не буде, адже це інтернет, це свобода слова, та й взагалі, щоденник же не Ваш.
Самі пости про Януковича ви можете знайти в коментарях до посту від 29.07.2010
Будемо чекати на продовження історії. Будемо мати надію, що жарти в ЖЖ та на будь-якій іншій блог платформі будуть жартами, а за анекдоти на політичну тему нас не будуть кликати силовики на аудієнцію. Будемо чекати...