ІРШАВСЬКІ КІНО І НІМЦІ
З’їздив до Іршави на районну конференцію, присвячену 71-річчю Карпатської України. Учасники – півсотні вчителів. Рівень конференції надзвичайно високий – не через якихось весільних генералів, а завдяки дуже конкретним доповідям, присвяченим мікрорівню історії – конкретні постаті, конкретні мікро події. Усе переважно ґрунтується на свідченнях очевидців або їхніх безпосередніх нащадків.
В радянські часи Іршавщина вважалася чи не найбільш “правильним” районом, індустріально-робітничим, бо тут були своя шахта і ряд заводів – і металообробних, і харчопром, хоча в основі всього, звісно, виноград і кукурудза. Тому в радянський і пострадянський час аж троє найперших керівників області було звідси. Зараз ситуація типово пострадянська, але культурне життя вирує. Все тримається на конкретних небайдужих людях, які то закручують. Є своя тусовка, навіть районний сайт знайомств.
А у 1938-1939 р. там було не менш колоритно. 12 лютого 1939 р. пройшли вибори до Сойму Карпатської України (фактично то був референдум по довірі українській владі). Так-от у шести селах поголовно проголосували за, десь було багато проти, а десь опозиціонери навіть переважили. Все теж залежало від конкретних особистостей в тому чи іншому селі. Де піп, чи пан учитель, чи якийсь газда (політично заангажований) були за український напрямок, так і люди там голосували. Де піп інакше сказав, там – інакше. На Закарпатті все і досі тримається на індивідуальному людському факторі, про якусь більш-менш монолітну, корпоративну свідомість тут не доводиться говорити (в радянський час історики аж казилися, бо не могли її знайти, а треба було).
Коли ж на цю маленьку державу повели наступ війська адмірала М.Горті, було ще більш специфічно. Мої висновки з конференції: за останні 20 років напродуковано дуже багато міфів про Карпатську Січ, уявлення про масштаби її дій сильно перебільшено. Насправді, події були значно драматичніші, психологічно глибші, сюжетно ще більш закручені, ніж ми досі уявляємо. Був там і свій героїзм , але інший, ніж ми уявляємо, не такий прямолінійний. Коротше, досі адекватної картини тих подій ми так і не маємо. Сільські вчителі, які працюють зі старожилами, дають дуже своєрідний зріз – в плані культурологічної антропології, тієї ж мікро історії тощо. Інший висновок: саме поразки карпатської Січі примусили ОУН-б серйозно взятися у наступні роки до формування збройних формувань, так би мовити, “не гратися з повстанням”. Роль саме Карпатської січі як певної перестороги, дуже повчального уроку для майбутньої УПА дуже імовірна. Словом, кіно і німці. Колись про це точно знімуть цілий блокбастер, бо було там усього – і святого, і грішного.