Завтра, 26 жовтня 2010 виповниться 66 років з дня визволення нашого міста від фашистської окупації.
На честь визволителів - 1159-го стрілецького полку 351-ї стрілецької дивізії із складу 30-го стрілецького корпусу 18-ї армії 4-го Українського фронту, 26 жовтня 1944 року було дано салют 12-ма залпами із 124-х гармат на головній площі держави.
1159-й стрілецький полк наказом ВГК отримав почесне звання «Мукачівський». Лінія фронту змістилася ще західніше. Попереду була знесилена, вимучена фашистом Європа. Позаду – визволені українські зелі…
Проте, через 66 років після вигнання окупантів, до нашого міста знову повернулася лінія фронту. А це значить, що, згідно з військовою термінологією та визначенням, наше місто опинилося у… районі бойових дій. Ці дії ведуться, цитую за визначенням з радянської військової енциклопедії, т.8, стр. 243 – «…складовою частиною держави, у період війни, що включає у себе всю його територію у районах (зонах) військових дій, за виключенням тилу». Тобто, фронтом.
Але сьогодні це, на жаль, не 4-й Український фронт, потужне з’єднання радянських військ часів найстрашнішої в історії людства війни, що несло визволення від фашистського терору та чуми мільйонам українців, словаків, чехів, поляків, німців. Ні, сьогодні це майже терористичний фронт, що приніс бруд, паскудство та банальне хуліганство у моє місто...
У рекламних технологіях є таке поняття – партизанський маркетинг. Так фахівці з маркетингу називають, зазвичай, малобюджетні способи реклами, що дозволяють ефективно просувати товари/послуги без вкладень, або майже без витрат. Ця назва прийшла з військової термінології, де партизанська війна чи дії, має своє визначення – дії, що ведуться прихованими методами за допомогою озброєних формуванням/груп, які уникають відкритих та масових сутичок з супротивником.
Як не дивно, але майже ідентичне визначення має ще один військовий (політичний) термін. Тероризм. Так, так. Варто лише змінити «полярність» у меті і матимемо діаметрально протилежне явище. Тобто, вся справа у оцінці – «плюс» чи «мінус».
Отож, сьогодні, коли, за правилами справжніх військових дій, відомих ще з часів дідуся Леніна (пригадуєте – пошта, телеграф, мости…), лінія фронту у Мукачеві зеленою фарбою пролягла через міські мости, особисто я відмітив – ми всі у зоні враження терористичної атаки. І хоч як я, як людина що має певне відношення до рекламних технологій, не намагався переконати самого себе у прояві технологій саме партизанського МАРКЕТИНГУ, все одне на думці одне – тероризм. Простий, банальний, інформаційний тероризм...
Звичайно, ніхто нікого не підривав, мостів тих не мінував, школи з дитсадками (не приведи Господи) не захоплював і перехожих у заручники не брав. Але ж місто. Моє Мукачево для мене не просто будинки, мости, тротуари, площі й т.д. І коли за якісь два тижні до цих «терористичних» атак «зеленого» (тут я не про колір, тут про професійність креативщиків) фронту, одні встановлюють пам’ятник жертвам страшної повені Мукачева, біля того ж таки мосту, що його майже не знесло 12 років тому, а інші паскудять на ньому ж, в угоду власним амбіціям, то інакше як тероризмом по відношенню до Мукачева я це назвати не можу.
І нехай 1000 разів калькулятор покаже «зеленим креативщикам» супервигідне застосування подібного promo, але є одне дуже давнє та влучне у даному випадку прислів’я – застав дурня Богу молитись, то він лоба розіб’є. А тому, хотів би спитати у «терористів» - ви справді вважаєте, що саме такі витівки варті салюту 12-ма залпами із 124-х гармат на головній площі… ну хоча б нашого Мукачева? Чи не спутали ви часом полярність самого поняття, фронтовики?
P.S. Користуючись нагодою - всіх мукачівців та СПРАВЖНІХ фронтовиків щиро вітаю з річнецею визволення нашого міста від фашистських загарбників. Миру вам, довгих років життя, виключно із знаком "+"...