«Хто у кого ґазда, або як КМКС прокинувся із сплячки»
Думаю, що в світлі нинішніх подій в Україні, коли в столиці йдуть майже бойові дії, жоден громадянин не залишається байдужим бачачи це з екранів телевізорів, чуючи по радіо, або ж будучи очевидцем цих подій. Проте кожен реагує по своєму, одні проявляють солідарність до протестувальників, одні підтримують владу, треті взагалі можуть бути нейтральними. Однак, як виявляється знаходяться й зовсім байдужі, які мовчали й ніяк не реагували на те що відбувається в Києві. Я маю на увазі наших закарпатських угорців, які також поділені на два табори, бо в нашій державі це популярно, це вже як модний тренд є білі й чорні, помаранчеві й голубі. Так і в угорців, одні тобто УМДС лягли під владу, другі КМКС тіпа нейтральні і все таке, але це лише в Україні бо насправді вони лежать під угорською правлячою партією «Фідес». Зрозуміло, що перші в світлі вищеописаних подій в державі мовчать бо не сміють «гавкати» на господаря ну, а другі довгий час ніби нейтралізувалися від усього не звертали увагу, займалися своїми буденними вже звичними нам партнерськими відносинами з Угорськими господарями, заробляючи чергову подачку або може правильніше сказати Куш. Проте, як виявилося нейтральність КМКСу протрималася рівно до тих пір поки в повітрі не запахло паленою гумою, яка згораючи може утворити густу чорну хмару над цією угорською організацією та похідних від неї структур. Мова про закони, які 16 січня цього року Верховною радою України було проголосовано, прийнято, а згодом підписано президентом й оприлюднено. Так от, згідно цих законів, організації, які фінансуються, отримують фінансову допомогу з-за кордону вважаються іноземними агентами, а отже стають об’єктами підвищеної зацікавленості правоохоронних органів. Отут то КМКС і заворушився, виліз із під теплої ковдри і у всій красі притаманній голові організації Мікловшу Ковачу, висловив свій протест і засудження прийнятих законів. (стаття про це була опублікована на сторінках ряду обласних Інтернет видань). Звичайно, що більшість людей, які прочитали КМКСівську статтю подумали, що її голова черговий раз виступив на захист інтересів угорської громади Закарпатської області від свавілля влади та порушення прав угорської національної меншини. Однак, ті хто знає Мікловша Ковача вже звикли до його постійного плачу та ниття про ніби то страшні утиски угорців з боку української влади. А насправді, Мікловшко заворушився не через те, що дуже переживає за своїх братів і сестер угорців, а за те, що боїться втратити грошики, які помірною річечкою течуть з Угорщини на рахунки КМКС та інших похідних від неї організацій і благодійних фондів, таких як КМПС, благодійний фонд КМКС, благодійний фонд Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ, і створені на базі цього навчального закладу фонди «Геніус» та громадська організація «Про Культура Субкарпатіка» правда ж немало організацій, які так люб’язно приймають величезні суми грошиків з рідної Угорщини, а куди вони йдуть насправді, на збереження, розбудову історичних, культурних мовних цінностей і спадщини закарпатських угорців чи у кишені Мікловша Ковача та інших відомих КМКСівців області знають хіба що останні. От тому то вони й заспівали одразу після прийняття законів, бо тепер хлопці у пагонах можуть перевірити, прийти і запитати де гроші і на що вони потрачені, тобто можуть бути розкриті фінансові махінації КМКС і уряду Угорщини, які вони вміло прокручують вже стільки років, і наповнюють власні кишені. Окрім цього в Угорщині на носу парламентські вибори і наших угорців вони бачать своїм електоратом, а КМКСу у цьому питанні відвели почесну роль агітатора, який має агітувати угорців голосувати за «Фідес». А всі знають, що виборів і виборчих кампаній без величезних грошей не буває, тому і чешуть зараз потилицю, як вийти із ситуації коли господар каже на тобі грошей, але йди і агітуй щоб мені був результат, а тут такі закони як грім серед ясного неба бах і впали. Більше того угорські господарі цілий 2013 рік бігали у Закарпаття й піклувалися про організацію виборчої кампанії, а з початку 2014 року біганина стала ще жвавішою, бо треба вчити наших угорців як папери заповняти та й як голосувати, та й грошей вже мабуть не мало дали, за які звичайно запитають Мікловша Ковача. Тому на мою думку, Мікловш Ковач сидів тихо і сидів би далі якби не напеклася до червона сокира над його головою, яка може в будь-який момент впасти. А за гроші, у разі незабезпечення КМКСом необхідного угорському господарю результату треба буде відповідати сповна, а тому як тільки ґазда скомандував голос! Мікловш Ковач його подав.