Кілька вражень від поїздки до Польщі

13
0

          Нещодавно мені довелося з офіційною делегацією побувати в польському містечку Коцк. Вражень у кожного з нас надзвичайно багато, але я хочу поділитися тільки тим, що стосується організації життя суспільства. Можливо, всім нам варто взяти кілька уроків від наших дуже близьких сусідів.

         Міський секретар Веслав Грежата у перший же день відповів на всі наші запитання і провів для нас екскурсію по місту.

         Виявляється, що у поляків організація життя місцевої громади проходить за законами, трохи відмінними від наших. Крім міського голови у Коцку, та і у всіх містечках Польщі, є ще голова міської ради. Голова ради обирається на сесії, а бурмістр – прямим голосуванням на виборах. Секретар міськради має постійну роботу і не міняється при жодній зміні влади в місті чи державі – такий собі державний секретар. Заступник бурмістра призначається обраним бурмістром і змінюється після кожних виборів. Міська рада нараховує 15 депутатів. Сесія міськради проходить щомісяця, крім липня, і щомісяця кожен депутат отримує із бюджету по 100 злотих. Якщо ж депутат пропустив засідання сесії – грошей не отримує. Це серйозний стимул, що дисциплінує обранців і не дає їм можливостей забувати про потреби громади. Сесія приймає рішення і контролює процес їх реалізації. Як бурмістр, так голова ради, так і всі депутати та посадові особи дбають у першу чергу про добробут, розвиток громади, розбудову міста, наповнення бюджету. За це вони отримують достойну зарплату державних службовців, адже дбають вони всі у кінцевому результаті про престиж держави, про її майбутнє, про одну із частинок, із яких складається патріотизм нації.

До речі, про бюджет. Крім податків з підприємців, плати за землю, податку з прибутку, з власників транспорту, поляки платять ще і за нерухомість. Але крім цього місто навчилося заробляти. Центральний водогін і каналізація – це тут само собою розуміється і про це говорити не варто. А от про ділянки під забудову – так оце там зовсім не так як у нас. Сесія місцевої ради, яку в Коцку очолює однофамілець бурмістра Марек Футера, приймає спочатку рішення про виділення, наприклад, сто ділянок по 5 – 10 соток в одному мікрорайоні, урочищі, на одному полі. Далі за роботу беруться будівельні і комунальні служби та представники влади. Розробляється генеральний план забудови, до кожної ділянки підводяться комунікації: вода, каналізація, електрика, газ і телефон. Потім будуються дороги (асфальтові), тротуари (із пресованої плитки) та заїзди з розрахунком на вантажні автомобілі. Житель міста, чи будь-хто бажаючий, навіть іноземець, громадянин іншої держави отримує ділянку з усіма документами за десять тисяч євро (мінімальна зарплата – 1000 євро), які йдуть, звичайно, в місцевий бюджет. Кредити на авто порівняно дорогі, а от кредит на будівництво можна отримати під шість відсотків річних. Отак суспільство дбає про людину! Отак громада думає про своє майбутнє!

Екскурсії, які проводив для нас секретар міськради, засвідчили, що поляки гордяться своїми здобутками за 20 років, гордяться своїм містом, гімназією, школами, будинками, громадою, поліцією, пожежною частиною, а отже – гордяться своєю державою. Нам аж заздрісно стало. І сумно.

Школи у них фінансуються з розрахунку на одного учня. У такому маленькому містечку працюють дві державні, дві приватні школи і одна гімназія. Приватні школи з державного бюджету отримують ті самі гроші на учня, що і державні. Просто у приватних батьки ще доплачують, бо на малу кількість учнів державі невигідно тримати відповідну кількість учителів. Хоче громада мати школу – будь ласка. Беріть гарантовану на дитину суму і організовуйте. Громадянське суспільство в дії.

Ще хочеться кілька слів сказати про пожежну частину. Вона утримується з місцевого бюджету, як, наприклад, у Довгому Іршавського району. Але є невеличка різниця. У Коцку на постійній основі працює чотири чоловіки – водії. Вони чергують і при сигналі про пожежу дають сирену і роблять кілька дзвінків пожежникам. За кілька хвилин бригада в повному складі виїжджає на подію. Пожежна дружина працює на громадських засадах. Чоловіки їздять на навчання, на змагання, беруть участь у інших теоретичних та практичних заходах і розглядають це як хобі. А от при виїздах на пожежі – пишеться в табель кількість годин і кожен отримує за роботу відповідні гроші. До речі, пожежна бригада працює і на всіх автодорожніх аваріях. Один із чотирьох автомобілів, теж, до речі, «Мерседес», обладнаний за найновішими вимогами згідно з останніми досягненнями науки і техніки. Є все необхідне для того, щоб розрізати автомобіль після аварії, розігнути стойки, перевернути і поставити на колеса, відтранспортувати – та що там говорити – є все необхідне для рятування людей при надзвичайних ситуаціях. Черговий із захопленням говорить про всі можливості «пожежної» машини.

Є чому повчитися нам у країні, жителі якої ще зовсім недавно їздили до нас продавати жуйку і джинси. Ох і є!

Ми, наприклад, багато чого навчилися, багато чого побачили, пожили в іншій атмосфері, у такій же слов’янській, але трохи іншій атмосфері, атмосфері поваги до себе, до своєї нації і держави, а, відтак, і до інших.

Коментарі

Ще немає коментарів, будьте першим!