Добрий день, дорогі учні. Сьогодні в нас складна тема, тому цей урок ми проведемо у найрозумнішому класі нашої школи людства. Всі ми дуже добре знаємо все, що необхідно нам для проживання нашого цінного життя у просторі, серед подібних нам істот, яких ми кличемо "люди". Без сумніву, кожен з нас квітка, неповторний узор матерії та думки, чудова та гарна таврина, цілий світ, бла-бла-бла. Але це все як догма, мантра, яку ми повторюємо, щоб відігнати чорта із його питаннями про зміст життя кожного з нас. Інколи він приходить у вигляді думок, не до всіх звичайно ж, бо є й такі, що думок своїх зовсім не помічають, як наша влада проблеми народу. Але коли приходить, починає свої гострі та болісні питаннячка вкручувати в нашу шкіру та мозок. Кажуть, іглотерапія - це корисно. А от чи це правда, ми маємо із вами розібратись. Наприклад, що ви йому відповідаєте, коли він питає "А тобі не здається, що ти живеш тільки для себе?", чи "Не набридло прикидатися цінним? Ми ж з тобою чудово знаємо, який ти...", та інші. На нашій дошці я напишу "Людина - це...", а ви, дорогі учні, маєте напружити свій мозок та видихати через горло свої думки на цю тему. З кого почнем?
Так, бачу першу підняту руку. Що ти кажеш, Буддо? "Все, що ми є, створено нашими думками?" Не, перекрикуй, Цицерон, ми зрозуміли - "Кожна людина є відображенням свого внутрішнього світу". Ассоціація хірургів підтримує твою позицію, друже. Але Марку, Гаутамо - не здається вам, що ці означення нічого не кажуть про те, чим є людина? Наприклад - якщо ти думаєш як корова, ти ж не станеш їсти траву та давати молоко. Треба щось більш земне. Хто ще? Платоне, давай. Ти кажеш, що "Людина - це істота без пір’я, двунога, із плоскими нігтями"? Але те саме нам можуть сказати й біологи. Це занадто "земне" означення. Біологи ще багато можуть додати до цього вислову на тему, що є, а чого нема в людини. О, Канте, я чекав, поки ти захочеш сказати. Ти кажешь, що "Людина може стати людиною тільки за допомогою виховання". Є така течія психології, яка тебе підтримає. Але це тому й течія, що її відповіді не рішають всіх питань. Поль, ти щось хотів сказати? До Будди? Добре. Кажеш, "людина складніша, безмежно складніша, ніж його думки". Та добре, тоді ти вважаеш, ніби думки робить людина, а не навпаки. Але тоді, як робитись людиною? Згоден із Кантом? О, підняв руку наш жартівник. Дуже гарний жарт, Гюго, дуже гарно. Хто з ним погодиться, що "щоб змінити людину, треба почати з її бабусі"? Думаю, Фройд тобі відповість на це, чи ти мав наувазі не закладання своїх генів в бабусю людини? Добре-добре, вибач, але тоді ти теж підтримуєш Канта. Пабло, ти хотів прокоментувати мій вступ? Давай. "Й серед людей копій більше, ніж оригіналів". На рахунок картин, звичайно ж, ми повністю тебе розуміємо, але чи ти правий про людей... Не бачу рук. Гомер, знов щось писимістичне? "Зі всіх можливих істот на Землі, людина найжалюгідніша?" Тебе, напевно, багато ображали в дитинстві. Що за писимізм? Як всі так почнуть думати, то з’являться активісти, які почнуть втілювати програми по очищенню Землі від людства. Є ще песимісти? Шопергауер, може? Лорашфуко хоче слова. Так, ми пам’ятаємо твою позицію, ніби "наші чесноти - це добре перевдіті пороки". Дуже гарно, дітки. Не сідайте разом, щоб не утворити темних плям настрою в класі. Тургєнєв, ти вважаеш, шо "людина без самолюбства жалюгідна"? Що "самолюбство - це архімедів важіль, яким можна зрушити Землю з містя"? Та шо ти кажеш, тобто ти вже ластівка із віточкою нової моди - егоїзму у своєму дзьобі? Але, ти жив давно, а ми зараз бачимо, як самолюбство людини робить жалюгідним навколишнє середовище. А якими жалюгідними виглядають люди в очах самолюбця! Тому, тобі треба в нашому сторіччі вийти на вулицю та заридати на все це. Піфагор як завжди, дає надію. Тобто, ти вважаєш, шо "Людина не має нічого, крім душі". Ідеалістично, абстрактно й недієво. Ти ж не знаєш, що потім з душі люди з жагою до влади та грошів зроблять цілий культ та почнуть продавати місця в раю... Бідолашний. Жахливо, коли хтось цинічний бере щось гране та наївне й робить з цього собі инструмент для видобування грошів та впливу. Але ніхто ще не сказав про відповідальність. Давай, Верне - добре, "кожна людина, яка перевершує інших у інтелекті та моральним якостям, мимоволі відповідає за інших". Це зріла думка, Жуль, дякую. Хоча, в наш час ці люди або залежать від моральних уродів, які купують їх талант чи інтелект, або перекваліфіковуються в тих уродів, аби мати собі грошову свободу та майбутнє. Але можеш пересісти до Піфагора, може щось ви придумаєте гарне. Федір Михайлович, ти кажеш, що коли намагався створити максимально хорошу та чесну людину у своїй книзі, то ти написав свій відомий роман "Ідіот"? Добре, посмішив нас. Твої жарти такі повні іронії та місту... За це й читаємо тебе. Ніцше, ти порівнюєш людину із деревом? Кажеш, що "чим вище людина прагне у висоту, тим глибше його коріння вростає в землю, до мороку та зла"? Ще один песиміст. Всі ми пам’ятаєм про твоє невдале кохання... Але тримати злість на все людство, це занадто. Думаю, на завершення хай Арістотель скаже. Сьогоді в нас, чомусь, найстарші є найоптимістичнішими. "Хороші люди - це ті, яких не засуджує навіть їх ворог". Що ж, гарно сказано. Хоча, ти й прагматична людина, а казати гарно вмієш. Добре, дітки. На цьому й завершимо наш урок.
Як ми бачимо, думок ми назбирали цілий каміон за весь цей час. Й все одно, кожна епоха диктує своє означення людині. Ми вже відвертаємося від греків та римлян, слухаємо одних, потім інших, в кінцевому вигляди так і не отримав об’ємної відповіді. Давати означення людині - це як наступати на равлика, кожен раз ліпьошка на асфальті буде різної форми. Хоча, я не зневажаю равликів, а навіть поважаю, бо вони мені нагадують йогів. То просто метафора, як й всі знання, які ми встигли накопичити під своїм диванном сьогодення. А про що, цікаво, метафора моєго уроку? Знов дзвоник. Але сьогодні ми гарно встигли із вами. Оцінок не ставлю нікому, але на слідуючий урок, будьте ласкаві, кожен напишіть твір на тему, "що я за людина". До побачення.
Так, бачу першу підняту руку. Що ти кажеш, Буддо? "Все, що ми є, створено нашими думками?" Не, перекрикуй, Цицерон, ми зрозуміли - "Кожна людина є відображенням свого внутрішнього світу". Ассоціація хірургів підтримує твою позицію, друже. Але Марку, Гаутамо - не здається вам, що ці означення нічого не кажуть про те, чим є людина? Наприклад - якщо ти думаєш як корова, ти ж не станеш їсти траву та давати молоко. Треба щось більш земне. Хто ще? Платоне, давай. Ти кажеш, що "Людина - це істота без пір’я, двунога, із плоскими нігтями"? Але те саме нам можуть сказати й біологи. Це занадто "земне" означення. Біологи ще багато можуть додати до цього вислову на тему, що є, а чого нема в людини. О, Канте, я чекав, поки ти захочеш сказати. Ти кажешь, що "Людина може стати людиною тільки за допомогою виховання". Є така течія психології, яка тебе підтримає. Але це тому й течія, що її відповіді не рішають всіх питань. Поль, ти щось хотів сказати? До Будди? Добре. Кажеш, "людина складніша, безмежно складніша, ніж його думки". Та добре, тоді ти вважаеш, ніби думки робить людина, а не навпаки. Але тоді, як робитись людиною? Згоден із Кантом? О, підняв руку наш жартівник. Дуже гарний жарт, Гюго, дуже гарно. Хто з ним погодиться, що "щоб змінити людину, треба почати з її бабусі"? Думаю, Фройд тобі відповість на це, чи ти мав наувазі не закладання своїх генів в бабусю людини? Добре-добре, вибач, але тоді ти теж підтримуєш Канта. Пабло, ти хотів прокоментувати мій вступ? Давай. "Й серед людей копій більше, ніж оригіналів". На рахунок картин, звичайно ж, ми повністю тебе розуміємо, але чи ти правий про людей... Не бачу рук. Гомер, знов щось писимістичне? "Зі всіх можливих істот на Землі, людина найжалюгідніша?" Тебе, напевно, багато ображали в дитинстві. Що за писимізм? Як всі так почнуть думати, то з’являться активісти, які почнуть втілювати програми по очищенню Землі від людства. Є ще песимісти? Шопергауер, може? Лорашфуко хоче слова. Так, ми пам’ятаємо твою позицію, ніби "наші чесноти - це добре перевдіті пороки". Дуже гарно, дітки. Не сідайте разом, щоб не утворити темних плям настрою в класі. Тургєнєв, ти вважаеш, шо "людина без самолюбства жалюгідна"? Що "самолюбство - це архімедів важіль, яким можна зрушити Землю з містя"? Та шо ти кажеш, тобто ти вже ластівка із віточкою нової моди - егоїзму у своєму дзьобі? Але, ти жив давно, а ми зараз бачимо, як самолюбство людини робить жалюгідним навколишнє середовище. А якими жалюгідними виглядають люди в очах самолюбця! Тому, тобі треба в нашому сторіччі вийти на вулицю та заридати на все це. Піфагор як завжди, дає надію. Тобто, ти вважаєш, шо "Людина не має нічого, крім душі". Ідеалістично, абстрактно й недієво. Ти ж не знаєш, що потім з душі люди з жагою до влади та грошів зроблять цілий культ та почнуть продавати місця в раю... Бідолашний. Жахливо, коли хтось цинічний бере щось гране та наївне й робить з цього собі инструмент для видобування грошів та впливу. Але ніхто ще не сказав про відповідальність. Давай, Верне - добре, "кожна людина, яка перевершує інших у інтелекті та моральним якостям, мимоволі відповідає за інших". Це зріла думка, Жуль, дякую. Хоча, в наш час ці люди або залежать від моральних уродів, які купують їх талант чи інтелект, або перекваліфіковуються в тих уродів, аби мати собі грошову свободу та майбутнє. Але можеш пересісти до Піфагора, може щось ви придумаєте гарне. Федір Михайлович, ти кажеш, що коли намагався створити максимально хорошу та чесну людину у своїй книзі, то ти написав свій відомий роман "Ідіот"? Добре, посмішив нас. Твої жарти такі повні іронії та місту... За це й читаємо тебе. Ніцше, ти порівнюєш людину із деревом? Кажеш, що "чим вище людина прагне у висоту, тим глибше його коріння вростає в землю, до мороку та зла"? Ще один песиміст. Всі ми пам’ятаєм про твоє невдале кохання... Але тримати злість на все людство, це занадто. Думаю, на завершення хай Арістотель скаже. Сьогоді в нас, чомусь, найстарші є найоптимістичнішими. "Хороші люди - це ті, яких не засуджує навіть їх ворог". Що ж, гарно сказано. Хоча, ти й прагматична людина, а казати гарно вмієш. Добре, дітки. На цьому й завершимо наш урок.
Як ми бачимо, думок ми назбирали цілий каміон за весь цей час. Й все одно, кожна епоха диктує своє означення людині. Ми вже відвертаємося від греків та римлян, слухаємо одних, потім інших, в кінцевому вигляди так і не отримав об’ємної відповіді. Давати означення людині - це як наступати на равлика, кожен раз ліпьошка на асфальті буде різної форми. Хоча, я не зневажаю равликів, а навіть поважаю, бо вони мені нагадують йогів. То просто метафора, як й всі знання, які ми встигли накопичити під своїм диванном сьогодення. А про що, цікаво, метафора моєго уроку? Знов дзвоник. Але сьогодні ми гарно встигли із вами. Оцінок не ставлю нікому, але на слідуючий урок, будьте ласкаві, кожен напишіть твір на тему, "що я за людина". До побачення.
?