Пане Президенте!
Щойно довідався, що на Вільнюському саміті Ви хочете запропонувати обговорити ситуацію, що склалася, на тристоронній зустрічі – Євросоюз, Росія, Україна.
Вчора у Вашому зверненні всі почули те, що хотіли почути. Але залишалась надія, що Ви відправите у відставку Кабмін, який перевищив свої повноваження і з яким європейські стандарти не утвердити, з Євросоюзом продовжите консультації щодо компенсацій Україні (відстоювання національних інтересів) і, зрештою, підпишете Угоду про Асоціацію з ЄС на таких умовах, які склалися на даному етапі. Тобто, виконаєте волю більшості українського суспільства.
Тепер надії на підписання Угоди залишається зовсім мало. Але поки залишається хоч крапелина надії, звертаюся до Вас із проханням використати історичний шанс, що випав на долю Вашу і України.
Проаналізуймо долю Б. Хмельницького, наступних гетьманів України часів великої Руїни, І. Мазепи, діячів 20-го століття, що орієнтувались на Росію, - Ю. Коцюбинського, В. Примакова, М. Скрипника, М.Хвильового, зрештою, згадаймо, чим закінчились спільне (з Росією) командування Чорноморським флотом, спільне виробництво літаків, ракет, суден, функціонування атомної промисловості, чим закінчились газова угода від 2009 року чи «Харківські угоди» 2010 року.
У «митному союзі» з Московією- Росією ми вже були три з половиною століття. В комуністичному союзі дружніх радянських республік були понад 70 років. В СНД і зоні вільної торгівлі з пострадянськими країнами ми вже кільканадцять років. В риториці дружби з Росією ми майже чотири роки. І що?
Можливо, я щось не розумію в зовнішній політиці, але тристоронні переговори про долю України означають одне – що ми знову погоджуємось бути об’єктом міжнародних стосунків. А якою була гордість, що Президент України зумів домогтися протилежного.
Л.Кравчук увійшов в історію, бо підписав Біловезькі угоди. (Йому пробачили і спад виробництва, і чорноморський флот, і Чорноморське пароплавство, і все решта). Наступні президенти зуміли зберегти НЕЗАЛЕЖНІСТЬ.
Насмілюсь попрогнозувати і сказати: Якщо Ви підпишете угоду про асоційоване членство в Євросоюзі, то залишитесь в історії саме як євроінтегратор.
Все решта відійде у тінь.
Якщо ні – то ні.
М. Носа,
просто українець