З MediaNext та Інтерньюз ми знайомі ще з 2009 року. Щоправда, не як члени команди Мукачево.net. Тоді порталом займалися інші люди.
Однак, динамічність розвитку проекту за останні півтора роки та лідерство в медіапросторі Закарпаття – це багато в чому результат застосування знань, отриманих на публічних лекціях, медіа-кемпах, семінарах, організованих саме командою з Ризької 15. Хоча, до прикладу, на школу MediaNext, в якій останній тиждень стажується наш редактор Аліса, свого часу не взяли нинішнього керівника проект Мукачево.net Дмитра)
Відмова компенсувалася трьома роками якісного та дружнього спілкування. Сьогодні координатор проекту MediaNext Віталій Мороз є читачем Мукачево.net у Facebook. Дуже приємно нам було його та інших «медіанекстерів» побачити на Uzhtwevent.
Що ж таке школа MediaNext та в чому тепер Аліса крутіша за Дмитра – читайте нижче. Слово…. Алісі)
«Частину цьогорічних канікул я вирішила провести на «2 Літній школі журналістики» від MediaNext. Вирішила – і відправила заявку на участь. Таких як я по всій Україні виявилось трохи більше 60. До участі відібрали 30 журналістів.
Взимку бажаючих приїхати на навчання більше, – розповіла менеджер проектів Ольга Сушицька. – А влітку всі «нормальні люди» відпочивають. Щось вчити – бажають одиниці.
Цікава тенденція – багато з нас не мають освіти журналіста . Тут і філософи, і фінансисти, і філологи. Але, як справедливо зазначив координатор проекту Віталій Мороз, сучасний світ дає нам можливість займатись тим, чим захочемо. На Літній школі я це побачила наочно.
До речі, на MediaNext вважають, що університети дуже слабо готують спеціалістів з нових медіа. Як наголосив нам Віталій Портніков: найгірше для журналіста – пройти радянську школу. З журналісті часто роблять філологів, а це не тотожні порфесії.
Друга тенденція – у цьому році чоловіки-журналісти більш активно вчаться. «Минулорічна школа налічувала всього трьох хлопців. Сьогодні ж їх приїхало порівну з дівчатами», – розповів Віталій. Журналістика знов, як у старі добрі часи, стає чоловічою професією?
Можливо, мені було простіше, ніж комусь із учасників. Ще до приїзду в столицю я познайомилась з кількома учасниками через соцмережі. Вони активно допомагали мені в пошуках житла. Кидали контакти тих, хто також шукає де б спинитися, посилання на хостели і «малобюджетні» зйомні квартири. Мої нові знайомі й самі не усвідомлювали, що виконують заповідь, яку лише на 6 день школи озвучив Слава Баранський з «Комерсанту»: якщо можете – допомагайте один-одному. Діліться окремими контактами і, при можливості, відгукуйтесь на прохання. Потім і вам допоможуть – якщо і не ця конкретна людина, то хтось інший.
Мушу визнати – закарпатська журналістика також має в цьому сенсі високий бал.
