Ці міфи написали окремі жителі Ужгорода і Мукачева, які ніколи не знайомилися з реальними архівними документами.
У 1242-62 роках князем Карпатської Країни був Ростислав Михайлович, син Михайла Чермного, зять угорського короля Бейли IV.
- Ростислав Михайлович був сином Михайла, князя Чернігівського. Він ніяк не міг бути князем невідомої Карпатської Країни, інакше втратив би право на спадщину свого батька у Чернігівському князівстві. А Карпатської Країни ніколи не існувало. Це звичайна фантазія авторів-фантастів із Ужгорода.
Галицько-Волинський князь Лев Данилович відреагував на акцію утисків русинів-укранів відвоюванням від свого тестя Бейли IV Карпатської Країни і приєднанням до свого князівства у 1280 році.
- Цікаво, який саме характер носили ці утиски і чому тесть жодним чином не відреагував на ці дії любого зятя? Уперше зустрічаю цікаве словосполучення «русини-украни» та Карпатську Країну в ХІІІ ст. Навіть великий Михайло Грушевський його не вживав.
1384 рік – Після смерті короля Нодь Лойоша, сина Карла І Роберта, Карпатська Країна повертається до самоуправи як і за часів династії Арпадовичів. Країною керував воєвода, якому підпорядковувалися князі, а князям – воєнізовані дружини під назвою «храняки» або «крайняки».
- Зазвичай у королів, коли підкреслюють давність їхнього походження, пишуть назву роду, з якого вони ведуть свою генеалогію. Так, Людовік, король Угорщини, походить із французько-неаполітанського роду Анжу, а не якогось іншого. Великим він був названий нащадками тому, що за його правління Угорське королівство значно зміцнило. Був утворений дуалістичний союз королів Угорщини і Польщі. Чималу роль у цьому зіграла особа королеви Єлизавети, яка була матір’ю Людовика і сестрою Казимира ІІІ Великого. Щодо того, що Країною самоуправно керував воєвода, то це – фантастика. Воєвода, якого обирали менші благородні особи, від імені короля керував Трансільванським князівством, до складу якого входило й Мукачево.