Правда.
Про існування притулку вперше я почула восени минулого року з радіотрансляції по місцевому радіо ,коли диктор радісно повідомив,що відкрито перший притулок для безпритульних тварин на Закарпатті.
Чимало часу потратила на пошуки притулку допоки знайшла . Картина яка відкрилась перед моїми очима шокувала:
Пси голодні, покалічені, без води , в нечистотах – жах .
Декілька дівчат разом зі мною почали годувати цих псів , хто чим міг . Хто купив хліба , хто зварив каші й т.д. Може б це й продовжувалось і досі, тихо й без шуму, колиб не періодичне варварське вбивство собак . За минулий рік в притулку вбито декілька сотень псів.
Далі таке дозволяти ми не мали ніякого морального права . Почали оббивати пороги влади,звернулись до захисників тварин із других регіонів за досвідом і підтримкою. Нарешті про знущання над безпритульними тваринами в притулку заговорили,почали приїзджати журналісти та захисники тварин,вийшли перші газетні публікації. Було подано декілька заяв в правоохоронні органи про злочин,а саме про порушення закону про жорстоке поводження з тваринами . Безконтрольні вбивства тварин в притулку було припинено.
Ми домоглись зустрічі з новообраним старим-новим мером,показали фото,розповіли про ситуацію і - О ЧУДЕСА!!!
На першій ж після цієї розмови сесії, прийнято рішення про виділення 200 тис.гривень на утримання притулку. Радості нашої не було кінця,ми наївно думали ,що нарешті все увійде в цивілізаційне русло,та де там. Не змінилось нічого. Як ловили собак саморобним знаряддям (знаряддя й досі те ж саме ,палка з дротом) так і далі калічили псів ,як голодували пси ,так і далі голодують. З низу в верх йшли рапорти про успішні годування й перегодування ,про взірцевий стан притулку й так далі. Мене називали брехачкою,а сісти в машину й особисто перевірити чи,насправді все так чудово як рапортують комунальники не осилив ні один з високопосадовців.
Нарешті було прийнято працівника – рома для роботи в притулку й почали потроху завозити корм ,5-6 10 кілограмових мішків на тиждень . Це від 150-200 гр. корму на собаку в день і це якщо бути впевненим,що корм увесь було згодовано саме собакам в притулку. Але все ж таки стало краще, трохи чистіше ,трохи ситніше. Псів вже не вбивали варварським методом,а «присипляли»(яке лагідне слово) .
Трохи відступлюсь від теми притулку й зупинюсь ще на одному важливому дійстві –ВІДЛОВ.
Відлов.
Хто ще не бачив як відловлюють собак на вулицях міста, може вважати себе щасливчиком ,якому поталанило уникнути психологічної травми пов’язаної з цим видовищем.
Згідно до закону України про жорстоке поводження з тваринами знаряддя відлову мають бути такими ,що не травмують тварин. Фото які Ви бачите вище – документальні. Саме таким саморобним знаряддям користуються гицарі . Після такого відлову в притулок потрапляють собаки з переломами шийного хребта ,сліпотою, зі здертою шкірою , та й багатьма іншими каліцтвами. Далі про подальшу долю цих тварин можна здогадатись.
І все це робиться на очах дітей , а потім ми дивуємось шкільній жорстокості …
Нас запевняють ,що відлов проводиться рано вранці ,може це й так для тих у кого ранок починається о 9,30.
Нова Ера
Якось добрі люди ,які переймаються долею безхатніх тварин влаштували мені зустріч з Віктором Івановичем Балогою. Зустріч була короткою ,але дуже змістовною. У мене не було необхідності ,щось розповідати ,презентувати програму дій ,то що. Балога знає все ,як і що потрібно зробити .Я була дуже здивована обізнаностю цього чоловіка в цій темі. Він відразу призначив людину яка б відповідала за це,виділив кошти для будівництва клініки для проведення стерилізації тварин. І було вибрано напрямок боротьби з кількістю безпритульних тварин в місті ,а саме ВСП ,тобто відлов-стерилізація-повернення. Метод самий гуманний і самий дієвий в регулюванні популяції безпритульних тварин,але його наодріз не сприймають «гомокабінетус».
УРРААА!!! Зраділи ми,зараз все піде як має бути,нарешті Мукачево буде мати європейський притулок!!!
А вот фіг вам…
Потьомкінськая дєрєвня
Багато хто знає міф про те ,що князь Потьомкін по дорозі прямування імператриці будував бутафорські села,щоб справити враження на Катерину ІІ ,та іноземних дипломатів…
По закону жанру історія повторилась,хоч і не в такому обсязі ,як колись на Тавриді. Побудувалась будівля на дві кімнати ,встановлено огорожу з титульного боку ,а позаду залишено все як і було. На днях висаджено дерева на території притулку який знаходиться майже в лісі,от тваринки зрадіють. Заасвальтовано передню частину території, саме там люблять робити свої репортажі придворні писарі. Все просто чудово…
А де веткабінет?
А де вигулювати собак щоб уникнути пролежнів?(огорожа втримає псів за розміром з вівцю,все що меньше ,пролізуть попід огорожу).
Головне ,що рапорти на гору йдуть. Не турбуйтесь,все добре. Собаки ситі й всім задоволені. І як собаки тільки від переїдання не повиздихали?
Я неодноразово чула лайку майстра на робітника ,як він посмів тиждень ситно не прогодувати 70 псів ста кілограмами корму,тобто ті ж 150-200 грам в день на пса.
Обгортку змінено – зміст залишився…
Далі
17,10,2011 року став для мешканців притулку один з визначних днів. Саме в цей нень «гомокабінетус» порахували ,а скільки ж корму виділяється на пса?
І тривалі розрахунки показали, що набагато менше від норми ,норму збільшили.
Вху …втомилась знов переживати те, що вже пережито…
500 грамів на пса.
Але ми вже не раділи,бо навчені ,що на кожну ложку меду обов"язково знайдеться бочка дьогтю.
Далі буде …