Цими вихідними, 7-8 липня 2012 року видалась можливість поїхати на одну з багатьох вершин Закарпаття, де має побувати кожен, кому цікаві гори та цікаві міста нашого краю. На гору ми вирішили підійматися з селища Білосовиця. В самому селищі в даний час знаходиться пункт прийому чорниць від збирачів, де в ці дні її приймали по 12 гривень за 1 кг (рахуючи разом з листям).
В суботу ми приїхали ввечері, тому сам під’ом спланували на ранок в неділю. Дуже зручне місце для лагеря ми знайшли на полянці між селом та горою, де місцеві жителі випасають скот. Там знаходиться крижаний горний потічок, в якому без проблем зберігалися продукти.
Вранці ми вийшли десь о 8.00 годині ранку. Трошки про саму гору: Пікуй - гора на кордоні Львівської та Закарпатської областей, висота гори 1406 метрів над рівнем моря. Вершину гори оточують скали, тому з однієї сторони під’йом на вершину дуже і дуже сильно відрізняється від під’ому іншим шляхом. Під’ом з селища Білосовиця в нас зайняв десь 3-3,5 години. Але це з урахуванням багатьох зупинок поклювати чорниці та пофотографувати.
Майте на увазі!!! На вершині взагалі немає води, тому якщо підіймаєтеся ЗАЗДАЛЕГІДЬ перевірте чи в достатній кількості у вас є вода, тим паче якщо ви вирішите там заночувати.
З вершини відкривається чудовий панорамний краєвид Карпат, кількох популярних, серед туристів, вершин: Полонина Руна (1482 м.), Гостра (1405 м.), Стой (1677 м.). На вершині встановлена залізобетонна стела висотою близько 5 метрів, яка за інформацією місцевих жителів буда збудована мешканцями с. Гусливе приблизно в 30-х роках. На той час ця гора була кордоном між Чехословаччиною та Польщею.
На самій вершині чомусь була хмара з оводів, від яких неможливо було сховатися.
Трохи перепочивши та зробив декілька фото ми вирішили спускатися назад, так як води в нас не було взагалі, і треба спускатися практично до селища Білосовиця де протікає вищезгаданий крижаний потічок.
Треба взяти до уваги що під’ом з Білосовиці є простішим та пологішим, ніж під’ом з селищ Жденієво та Щербовець.
Більша частина маршруту проходить по лісу. Зворотній шлях в нас зайняв трохи менше часу, за рахунок того що вже не так багато фотографували та практично не зупинялись для відпочинку.
Взагалі враження залишились дуже позитивні - тому дуже рекомендую тим хто там ще не був, обов’язково побувати.
Більше фото можна подивитись тут або тут