Період травневих свят, це виділена досить нормальна кількість днів для того, щоб усвідомити що таке День Солідарності Трудящих, але тут виникає питання, чому день в якому трудящі солідарні лише один а нам дають мінімум три? Щоб розіслати СМС по мобільникам , скайпам , фейсбукам і т.п. з коротким але змістовним текстом: МИР-ТРУД- МАЙ і отримати щось подібне у відповідь? Не дуже заглиблювалась в історію виникнення свята але в своєму житті застала пару парадів на це свято. Була малою і мені страшенно подобалось йти довго, незрозуміло куди і навіщо у великому натовпі і обов’язково мати при собі , надувні кульки, квіти, можливо прапори і транспаранти ( для сильно фанатичних) для мене свято полягало в тому , що хоч і треба було пройти довгу центральну вулицю, вкінці якої дядько з трибуни , щось скаже і всі розійдуться , головним було не це. Головним було те, що дідусь давав мені понести величезну паперову квітку червоного кольору , зараз по фотках розумію, що щось там віддалено нагадувало гвоздику. Але зникло те свято разом з тою квіткою, для нас зараз це скоріше за все нагадує свято приходу літа і можливості насмажити перших шашликів, відкрити купальний сезон у річці, з’їздити помандрувати Україною чи закордон, посадити город або просто відлежатися.
Ми обрали варіант мандрівки , але так як свій паспорт я дуже якісно випрала в пральній машині, далека мандрівка мені не світила . Тож зідзвонившись з друзями отримали запрошення до Полтави, а точніше в славне село Нові Санжари.
Приїхавши у Львів відомою електричкою і здавши багаж , мали 5 годин до поїзда Львів-Луганськ , що йде через Полтаву. Тож ми пішли гуляти по нашим улюбленим місцям але завітали ще в Палац Потоцьких. Дуже красива будівля до того ж холодна , вважаючи температуру того дня для нас це було вагомо , в середині вражаюче величезне дзеркало з позолоти і велика картинна галерея . І +1 квиток з відвідування у мою колекцію.
8.20 ранку наступного дня нас вже вітала станція Полтава Київська .Попросили друзів нас забрати з міста трошки пізніше, вирішили прогулятись. Тож наш маршрут розпочався з центральної площі міста яку в Інтернеті всюди називають як Кругла площа
самі Полтавчани не могли зрозуміти , що ми від них хочемо але врешті ми дійшли згоди і за 7 хвилин автобус доставив нас на величезну круглу площу в центрі якої стоїть пам’ятник Полтавській битві(Монумент Слави)
Навколо площі розмістились величезні споруди , які за царських часів мали одне адміністративне значення , а зараз майже те саме , будівля СБУ , міська рада , міліція. Взагалі, якби будівлі були гарно викрашені враження від тої площі були б ще більш маштабними. Погулявши направились пішки від площі до Полтавського Краєзнавчого музею і хочу сказати , що це один з не багатьох музеїв , де було справді цікаво , красива споруда всередині розмальована в українському стилі з величезною кількістю залів, експонатів від до нашої ери і до тепер. Там знаходиться сорочка Полуботка , різні козацькі штуки на кшталт люльок, пістолів, ножів, велика колекція сорочок. Було цікаво а головне не нудно.
Далі ми пройшли метрів 200 і опинились біля старовинної церкви, арки для спостережень і пам’ятника полтавським Галушкам.
27 кмвід Полтави і ми в Нових Санжарах. Тут можна говорити багато і віддати велику пошану людям які люблять і дбають про чистоту , красу і добробут місця в якому живуть. Одразу при в’їзді стоїть Капличка Віри Надії і Любові
Далі , так званий пам’ятник Міліцейському Жезлу
В центрі села , біля сільської ради розташований Антикризовий стовб, де кожен може, фізично, вирішити свою кризу
А потім піти на місце примирення
Якщо ж примирення не вдалось а бажання закурити прокинулось, одразу попаде на очі нагадування про шкоду паління
Ну а якщо ви закоханий , то Вам сюди)
А ще вразила чиста, всюди чисто і охайно, не має розкиданого сміття і брудних територій для відпочинку. Відповідь прийшла сама по собі. 7 ранку 1 Травня ( на хвилинку!) я бачу це
Виявляється місцевий голова ввів таке ноу-хау , як екологічна карета , точніше карети, які кожного ранку і вечора прибираюсь сміття , а на додаток запровадив і систему штрафів. Не знаю всіх розцінок , друзі розказували за розбиту лампочкою, заплатили 50 грн штрафу.
Цікаво було й те, що в нас виявляється є конкурс на найчистіше місто, село і т.п . В Нових Санжарах прочитала вивіску , що вони вже 3-й рік поспіль переможці.
Коли є з чим порівнювати села, приємно стало за людей, нехай ті пам’ятники прості і примітивні, та люди власноруч їх роблять пишаються і намагаються берегти те що мають. А це , ще раз підтверджує , що все залежить від нас.
Хочу сказати , що полтавська область як і кожна в Україні по своєму колоритна кухнею природою , людьми та побувавши там, зловила себе на думці, що Вєрка Сердючка це абсолютно не видуманий образ , багато людей саме так і розмовляють використовую різні фразочки і суржик. Було цікаво
Далі ще 90 км і я в Дніпропетровську , лечу в каси щоб купити квитки на останню маршрутку на Кривий Ріг, тому роздивитись чи помітити як змінилось місто від мого останнього візиту можливості не було. Ціль була одна – Кривий Ріг , батьки, бабуся.
150 кмі ось він рідний дім. Відпочивати завжди гарно, але нічого не порівняєш з тим враженням коли приїжджаєш до батьківського дому, можна день і ніч гуляти, кудись бігти, спішити, щось постійно тримати в голові, але двері відчиняє мама і кудись зникає вся та біганина,ти раптово відчуваєш як же тобі тут, любляче, затишно і комфортно.
Такими були мої свята.