Відразу прошу вибачення, що зірвав свій же ж план - 52 записи в блозі протягом року, щоб щотижня тут був один запис. Більше цього обіцяти не буду, бо не встигаю - маю значне навантаження зі своїми новими книжками: одну вже передаю у видавництво в грудні, над другою продовжую роботу, щоб до весни теж передати її видавництву.
Книжки про гроші та бізнес, для дітей та підлітків, вони в пріоритеті, тому на блог часу не вистачає.
Але буду намагатись хоч пару разів на місяць встигати писати і в цей блог щось корисне щодо фінансового виховання дітей. Сьогодні говоримо про те звідки беруться гроші в уявленні дітей та як формується дитяче бачення щодо своєї професійної реалізації. Відразу скажу - з цим у нас не все гаразд. Бо напрямок професійної орієнтації поки розвинутий в Україні слабенько, тому уявлення про своє доросле життя з точки зору заробляння грошей у дітей теж переважно слабке.
Навіть в опитуванні дітей старших класів ми часто стикаємося з тим, що вони не знають чим будуть займатися в житті. Хоча за рік-два закінчують школу та мали б вже визначитися. Досить поширена ситуація, коли батьки роблять вибір за своїх дітей щодо їх навчання після школи, причому діти просто миряться з батьківським вибором, оскільки їх особливо ніхто і не питає про їх особисті бажання. Тому “диплом для батьків” - досі поширена схема в українських родинах, а “вища освіта, бо можемо собі дозволити” - поширена практика. І хоча цей підхід в умовах сучасного світу, який стрімко змінюється, вже перестав бути актуальним, стереотипи беруть своє.
Уточнюю, що я не проти вищої освіти, якщо дитина сама визначилась з напрямком, вмотивована вчитися та отримує дійсно якісну освітню послугу. Але як багато прикладів саме такої вищої освіти та наскільки поширена вища освіта заради самого диплома про вищу освіту, який потім не використовується жодного разу протягом професійної діяльності та кар’єри?
Окремо згадаю як виглядає життя бізнесмена очима підлітків. Більшість з них впевнені, що це заможне та розмірене, успішне та неспішне життя, де день починається з кави в офісі, роздаванні вказівок підлеглим, потім обід в ресторані, а після обіду вже відпочинок, бо в офіс повертатися не хочеться. Розкажіть про це знайомим бізнесменам, щоб підняти їм настрій;)) Бо реалії бізнесу зовсім інші, але звідки про них знати підліткам, хто їх знайомить з цими реаліями?
Під час своїх занять з підлітками я обов’язково розповідаю їм про квадрант грошового потоку - поцікавтеся, в мережі є багато відкритої інформації. І саме на прикладі цього квадранту даю їм розуміння найманої праці та малого підприємництва, бізнесу та інвестування. Є, навіть, ціла книжка авторства Роберта Кійосакі з назвою “Квадрант грошового потоку”, присвячена повністю цій моделі. Вона дуже наочна та практична. І дозволяє розібратися з перевагами кожної з 4 різних моделей заробляння грошей: найманої праці, особистого підприємництва, побудови бізнесу та інвестуванню.
Обов’язково приділіть увагу перевагам та недолікам кожного з цих варіантів. Бо в кожному є як свої переваги, так і недоліки - розуміння цього дозволить вашим дітям робити обізнаний вибір спочатку моделі заробляння грошей, а потім і професії всередині цієї моделі. Бо працювати в кав’ярні барменом чи в своїй особистій міні-кав’ярні варити клієнтам каву - робота зовнішньо схожа, але лише зовнішньо. Бути найманий продавець чи власник за прилавком своєї ж крамниці роблять майже те саме, але є багато але. Програміст за наймом, програміст-фрілансер чи програміст, який робить власний стартап - це все різні варіанти роботи програміста, але…
От з цими “але” і доречно розібратися разом зі своїми дітьми, особливо якщо вони вже підліткового віку - тоді їм вже горить. А я повернусь, як матиму вільну годинку, щоб написати наступний пост.
