З народженням дитини внутрішні стосунки у сім’ї наповнюються новим значенням, новими враженнями та прикрашаються відповідальністю за нового члена родини. Любов набуває нових окрас: кольорів веселки не вистачає, щоб намалювати картину щастя у сім’ї. Дуже приємно, коли такі відносини зберігаються протягом усього життя. Кораблик молодої сім’ї починає пливти під високо піднятими вітрилами віри, надії і любові, поволі набирає швидкість і виходить у відкрите море життя.
Звісно, там, у морі життя, на них чекають різні випробування, під впливом яких радість може змінитися на втому, а довгочасна втома – на «пробоїни» в сімейному благополуччі. Вміння вправно залатати «дірки» на кораблі – не з легких. Та і не вчать цьому у теперішніх сім’ях. Слабнуть вітрила, виснажуються члени команди, кудись зникає радість, а «пробоїни» починають все частіше робитися з середини корабля… Настає час виживання.
Деякі молоді сім’ї не звертають увагу на дружні попередження про можливі проблеми з «вітрилами», добрі поради щодо вдалого плавання. Можливо, вони звикли покладатися тільки на особисті сили та знання. Можливо, вони вже звикли до того, що поради інших не завжди корисні або можуть переслідувати особисті меркантильні інтереси. Наприклад, мама радить своїй заміжній дочці не «заводити» дітей, бо вона ще не готова стати бабусею, або «ви ще не маєте свого гнізда», і таке інше. Якщо у сім’ї не склалися відносини між батьками і дітьми, молоді сім’ї, скоріше за все, почують схожі самолюбиві настанови.
Сучасна сім’я міняється: бажання мати все і одразу стає дедалі більш розповсюдженим, а можливостей мати все і одразу – немає. Отже, чоловік їде на заробітки або через міру займається бізнесом, жінка також змушена шукати роботу. Настає випробування для сімейного корабля. Радість від народження дитини обривається, адже для задоволення швидко зростаючих потреб сім’ї необхідно багато працювати іноді навіть обом батькам. Колись, у схожих випадках, молоде подружжя зверталося за допомогою до бабусь та дідусів. Але тепер бабусі та дідусі молодшають, оскільки молодшають молоді пари. Стати бабусею у 36 років реально. Проте, не кожна 40-річна бабуся чи дідусь захоче залишити своє активне життя та просто сидіти вдома, наглядати за внуками поки батьки дитини женуться за мрією мати все і відразу.
В сім’ї, скажімо, не склалося, але є ще і інша сім’я – церковна. Нажаль, тут також не все гладко. Ми, як члени Церкви, приділяємо цим питанням дуже мало уваги. До речі, спробуйте згадати коли ви останній раз розмовляли на тему сімейних відносин на парафії? Я маю на увазі відверту загальну розмову, а не стиль ББС (вибачте, Баба Бабі Сказала). Напевно кожен із нас має низку запитань без відповідей. Проблема спілкування – не одностороння. Але хто ж повинен виступати ініціатором таких розмов та, можливо, дискусій? Недаремно ж люди говорять, що під лежачий камінь вода не тече. Але ж священик на парафії бачить потреби своїх парафіян! Напевно, при виникненні запитання проявляти ініціативу потрібно тому, хто перших бачить назрілі заголовки розмов.
Прислуховуючись до порад інших людей, нам потрібно пам’ятати, що тільки ті поради гідні нашої уваги, котрі не провокують нас на сварку, не пропонують горде ставлення до нашої «половинки», не ставлять її у принизливе становище, одним словом – не провокують нас на гріх. Любов до Бога та людей відкриває безліч шляхів допомоги собі та іншим. Сімейний «корабель» забезпечить нашу безпеку при умові, що ми будемо користуватися у житті настановами Того, Кого під час «побудови» корабля ми просили бути Кормчим. Під час вінчання нам подається благодать Божа (Божа енергія, сила – прим. автора.), яка не тільки поєднує чоловіка і жінку, але і надає допомогу у всіх життєвих ситуаціях. Отже, необхідно прислухатися до порад Господа та фільтрувати через них поради інших людей.
Невже тільки зовнішні проблеми можуть стати на заваді сімейного «корабля»?
Звичайно, корабель сім’ї може бути пошкоджений і з середини, тобто членами сім’ї. Нажаль, внутрішні конфлікти найчастіше приводять до великих проблем. Загальна сімейна молитва, включаючи молитву за благополуччя в сім’ї, може не тільки стати першим кроком у вирішенні внутрішніх родинних питань, але і зцілює сімейні рани. Якщо додати до цього відверту розмову (якраз розмову, а не викрики) про своє бачення проблеми та шляхи її вирішення, то можна дійти до якогось спільного позитивного знаменника.
Отже, що стоїть на заваді сучасної молодої сім’ї у пошуках благополуччя
Можливо, це наші батьки винні? Адже вони інколи чи, можливо, постійно «не хочуть» сидіти з нашими дітьми? Але ж у Таїнстві Шлюбу ми залишаємо своїх батьків і єднаємося з нашими «половинками» у єдину плоть. Ми повинні нести тяготи єдиної плоті та старатися зробити її духовною, духоносною. Одна справа – допомога, зовсім інша – трудитися замість нас.
Можливо, проблема лежить у неправильному або викривленому тлумаченні самого «благополуччя»? Багато з нас бачить джерелом благоденства тільки матеріальні блага, при відсутності яких рушиться збудований на хиткій, несталій основі «сімейний дім».
Можливо, винна Церква, яка не приділяє достатньо уваги подружньому життю своїх дітей. На парафіяльних рівнях з молодими сім’ями проводиться недостатньо роботи. Ми, як члени великої родини Христової, мали б присвячувати таким питанням більше часу. Швидкі застереження у виголошених недільних чи святкових проповідях не завжди почуті. Отже, необхідні конкретні дії – відверті розмови як з подружжями, так і з тими, хто готується до подружнього життя.
Молодшають сім’ї, молодшають бабусі і дідусі, збільшується потреба у жертовному служінні в рамках сім’ї. Духовні цінності інколи навіть не розглядаються як важливі для родинного благоденства. Вихід, звичайно, є – необхідно зробити переоцінку пріоритетів, але для цього потрібно бажання та тверда воля зміцнити сімейні стосунки. Тоді у сім’ю повернеться радість, а кораблик молодої сім’ї знову попливе під високо піднятими вітрилами віри, надії й любові, поволі набираючи швидкість у відкритому морі життя. Але шторм уже не страшний, адже у нас уже є досвід керування кораблем разом, всією сім’єю. Любов знову набуває чудових окрас: кольорів веселки не вистачає, щоб намалювати картину щастя у такій сім’ї.
Прот. Іоанн Шандра, газета «Православне Закарпаття» №2, 2011