Шелепа Ярослав - На плівку я фотографував до останнього
Ексклюзивне інтерв’ю для Mukachevo.net гостя фотовиставки «Барви Угочі»
Як Ви прийшли в професію?
В професію впринципі прийшов з 1994 року. Сподобались мої знімки знайомим які попросили їх по фотографувати. Потім їх знайомі побачивши результат теж попросили, а вже потім просили різні люди і я почав знімати за гроші. Десь так хобі перейшло в професію. До того часу я знімав чисто на аматорському рівні. Генетично любов до фотографії мені не передалася, адже батько в мене взагалі льотчик.
Перше фото, що зазнало слави?
Не можу пригадати чогось подібного і не впевнений, що таке фото з’явиться. В минулому році наhttp://photoawards.ru/ я отримав золоту медаль. Це було восени на день захисту тварин в конкурсі присвяченому цьому дню, але нажаль вже 2 місяці сайт не працює з невідомих причин, можливо через хакерську атаку. Photoawards досить популярний ресурс тому було приємно отримати подібну відзнаку. Через місяць після того як я опублікував своє фото мені на електронну адресу прийшов запит на отримання оригінала для підтвердження авторства, а вже після експертизи мені повідомили про перемогу.
Скільки отримує фотограф сьогодні?
Фотограф отримує стільки скільки може, тобто стільки скільки не соромиться просити. Інша справа, що в останній час багато людей хочуть мати якісне фото але просто не можуть оплатити його. У сучасного українського фотографа немає фіксованої ціни і часто залежить від замовника чи то пак замовлення.
Чи існує «не комерційний» фотограф і чи може він вижити сьогодні?
Ми недавно відкрили свій сайт і зайшовши в інтернет я задав пошукову фразу: «Фотографи Мукачева». Крім «Фотограф на весілля» більше нічого не має. Немає «Фотографи Мукачева» є лише «Фотограф для весілля».
Особисто я майже не знімаю весілля. Основна робота – це рекламна зйомка, виготовлення порт фоліо моделям. Робили матеріали і для «фото банків», хоча в Україні це дуже дико сприймається. Коли фотограф сам ходить в пошуках моделі це викликає подив. Хоча це теж далеко не мистецтво, а скоріше конвеєр. Заробити там звичайно можна гарно, до прикладу щоб отримати 2000 $ на місяць потрібно мати близько 8000 завантажених зображень.
Чи допомагає сучасна техніка в мистецтві фото?
Дуже. Допомагає, адже якщо раніше, в часи коли все знімалось лише на плівку проблематично було відредагувати фото через високу вартість та велику кількість часу, це досить важкий процес. Сьогодні знімаючи на цифру і маючи потужні інструменти у вигляді фоторедакторів та графічних програм – все просто. Зараз всі сучасні фільми знімаються на цифрову техніку, адже сам процес зводиться до зменшення витрат, а знімати на плівку значно дорожче. В часи коли знімав Чарлі Чаплін частота кадрів складала 16 к.с., потім відео оператори перейшли на 24 к.с. і всі почали обурюватись. Цікаво що буде зараз, бо Камерон заявив що «Аватар 2» буде знятий в 50 к.с. і знову почались нарікання, що це призведе до втрати «кіношності», приходячи в кінотеатр люди будуть дивитись банальний телевізор, адже там зараз саме така частота кадрів, хоча я не згоден, адже 50 к.с. це більша плавність рухів і т.д.. Я теж знімаю на плівку, єдине в чому цифра не перегнала плівку – це плавні переходи, напівтони, хоч в редакторах це можна зробити потім і з цифровим зображенням. Недавно я робив фото на чорно-білій плівці Kodak, проявив і можна спокійно друкувати навіть без якогось редагування. Там присутній ефект зерна та напівтони, котрі зараз дуже модні, все це там є, а от на цифрі, це фото потрібно було б ще підтягувати. На плівку я знімаю або для себе, або за великі кошти - задоволення не дешеве. Замовляю плівку в США, там ще зосталась якість, в Україні суцільний Китай. На плівку я фотографував до останнього і перейшов на цифру лише із-за того, що стало просто не можливо купити якісний носій. Хоча техніка не робить з людини професіонала. Знімає ж не фотоапарат, а людина, фотограф. Йому під силу зняти на що завгодно, хоч на мобільний телефон.
Що для вас значить фотовиставка «Барви Угочі»?
Заради справедливості, хочу зазначити, що саме на цій фотовиставці мої роботи не представлені, хоч зазвичай у подібних заходах приймаю участь. На «Барвах Угочі» я просто гість. Приїхав не оцінювати а підтримати своїх колег. Люди постійно змінюють в плані поглядів через об’єктив. Цікаво подивитися на нові роботи колег. Вік фотографів на виставках різний. Є так звана «Стара школа», до якої відношу і себе, от вони фіксують мить. Молоді фотографи акцентують більше уваги на контрасті, барвах, сприйнятті кольору.
Що для Вас Виноградів?
Мій дід колись мріяв переїхати жити до Виноградова після виходу на пенсію. Нажаль не вдалося. Дуже гарне і затишне місто, дуже приємні люди. Я знімав тут мало, всього 5 разів і можу відмітити що люди тут кращі, більш сердечні.
Чи впливає політика на фото митців?
Я дуже випадково опинився сьогодні у Виноградові, адже зараз ми проводимо зйомки для двох партій і ведуться перемови з третьою. Приходять професійні піарники і говорять що їм потрібно – ми це знімаємо.
Багато митців говорять про втрату професії, або мистецтва в цілому за останні 20 років. На Ваш погляд яка ситуація в фотомистецтві?
Нажаль дана проблема є не лише у фото мистецтві, а у мистецтві в цілому. Часто відвідую художні виставки і майже кругом одна й та сама ситуація схожа і з фотографією. Загалом на виставки ходять одні й ті самі люди, якщо брати, до прикладу, в Мукачеві це – орієнтовно 60 чоловік. Є невелика кількість випадкових людей, але їх занадто мало. Ходять ті хто цікавиться культурним життям і ходить в театр. Бомонд сьогодні у нас другий, але саме цих людей можна віднести до реального бомонду. Їм цікаво. В часи економічних криз мистецтво знецінюється, на нього не зважають. Якщо економічні проблеми відсутні все відразу виростає в ціні і навпаки. В такі часи митці живуть, як кажуть, «с хлеба на квас». Змінити ситуацію можемо лише ми самі. Як ми виховуватимемо своїх дітей так воно і буде.
Автограф Ярослава Шелепи спеціально для Mukachevo.net