16 липня 1990 року Верховна Рада України прийняла вікопомний документ - Декларацію про державний суверенітет України. Саме на його основі через рік буде проголошено державну незалежність, а СРСР почине в бозі.
Пригадую той день: велася пряма трансляція із зали парламенту (тоді всі засідання можна було спостерігати по телебаченню). Депутатів упізнавали в обличчя і навіть по голосу. Такий інтерес до засідань нардепів пояснювався надзвичайною заполітизованістю широких верств, причетних до НРУ, що виступав за оту довгоочікувану незалежність, якої прагла абсолютна більшість.
Щодо мене особисто, зацікавленість була очевидною з огляду на те, що від Тячівщини народним обранцем став Віктор Бедь, обскакавши голову облвиконкому М.Мальованика. А кандидатом В.Бедя висунула райорганізація ТУМу ім.Шевченка, яку я саме очолював.
Отож, дивлюсь трансляцію, запеклі дебати прихильників і противників незалежності, переживаю, чи вдасться услід за Росією проголосити незалежність хоча б як ідею. Гірко було слухати п'яту колону, але ще гірше було від дебатів серед прихильників Декларації, що сварилися на чому світ стоїть за кожне слово, кожну кому.
За кілька хвилин, спонтанно в мене зродився вірш:
Сім самостійних Україн
Веселкою на горизонті.
Одне весло - серед руїн,
Друге застрягло у безодні.
Реве отруєний Дніпро,
Рве клином навпіл по-живому.
На березі крутім Добро
Не догукається порому.
У стрісі цезію - мов бліх,
Хатина біла - сиротина.
Нащадочкам потрібен Бог,
Щоб знову звів їх воєдино.
Могольські правнуки встають з колін,
Чи сон, чи марення тепер це?
Сім самостійних Україн...
Єдине, хворе моє серце.
Чому саме сім Україн привиділося ліричному героєві (мені), не знаю, не можу пояснити. (Мабуть поезія таки справді диктується з небес).
Про заклики правого, крутого, берега вгадав, та з часом все переплуталося - тепер про єдність волають дончани та їхні одіозні апологети на кшталт Табачника чи Колесніченка, правда, без галичан (а нас, закарпатців, куди хочуть пхнути, чи не в Угро-Русинію, бува?).
Про хворе серце майже накаркав. Не накаркати б про решту, тим паче, що в головах наших "реформаторів" виброджує ще одна "реформа", що таки може стати непоправною реформою - адміністративно-територіальна...