Не тільки дипломати, але й інше чиновництво досконало оволоділо езопівською мовою. Або ж, простіше кажучи, добре навчилось дурити простий народ.
Але почнімо з фіги-інжиру.
Що воно таке, ми в дитинстві достоту не знали. Ну як було в горах знати про екзотичні фрукти чи заморські плоди? Смачнішого за яблуко-сливу на світі не було. Хіба манна небесна, яку ми злизували з листочків. А здебільшого ласували квасом-щавлем, молодим буковим листям, вовкунами та одродятами (мутантами недозрілих плодів слив та яблук), ліщиновими чи волоськими горіхами.
Про норончі-помаранчі, можливо й чули, але не бачили, не смакували. Про загадкову фігу не тільки не чули, а й уявити собі не могли. Зате змалку засвоїли смачний евфемізм - фіга з маком, або ж дуля з маком. Що таке дулі, знали, однак їх ніхто з маком не споживав. Отож виходила якась неіснуюча нісенітниця, яка й служила замінником крутіших висловів. Як дорослим, які, уявіть собі, не матюкалися, так і дітлахам, яким непросто було засвоїти високу "науку" ексклюзивної, синтаксично багатовимірної, народної лайки. Далеко не всі язикаті жінки володіли таким мистецтвом, а дітвора й поготів.
Потреба ж експресивно висловитись була у всіх і завжди.
Так отож про фігу з маком від уряду.
Він, як відомо, уклав міжгалузеву угоду із профспілками, пообіцявши виправити "напрацювання" попередників і відповідно до законодавства дотягти величину першого розряду єдиної тарифної сітки до розміру мінімальної зарплати. Але виконувати не поспішав. І профспілки освітян вийшли в березні на мітинги протестів.
Профільний міністр, який ревно дбає про спільні з московитами підручники та про халтурні контрольні зошити, а не про сіячів розумного, доброго, вічного, до мітингуючих не вийшов. За що й дістав по шапці від головного на засіданні уряду. Журналісти поспішили розтрубіти про догану міністрові, але обійшлося, здається, значно буденніше - показовим оголошенням "попєрєдження" і про обіцянку охопити всі категорії педпрацівників 20%-ю надбавкою. Але чомусь із 1 вересня.
Та найголовніша фіга, тобто відмова, стосується першої і основної вимоги про зменшення розриву між першим розрядом і мінімалкою, які з 1 квітня становлять 625 і 960 гривень (було 613 і 941).
Як бачимо, розрив збільшився, а зрівняйлівка продовжується. Оклади бюджетників таким чино занижені на 549 - 561 грн у молодших та молодих спеціалістів, на 710 - 761 грн у вчителів та лікарів вищої категорії, на тисячу й більше гривень в освітянського керівництва та викладачів вишів. А зарплати в залежності від стажу та інших доплат, які прив'язані до окладів, занижені на 700 - 800 а в деяких випадках - на півтори - три тисячі гривень.
Виходить, як у радянські часи - держава робить вигляд, що нам платить, а ми робимо вигляд, що працюємо. А може, це і є якийсь таємний план: в освіту - дебілізм, в культуру - цинізм, в охорону здоров'я - відсутність пенсіонерів як суспільного непотребу?
Цікаво, що монстру під назвою МВФ урядовці пообіцяли не збільшувати зарплат, а лише індексувати їх. Нагадаємо, що інфляція за перші три місяці року за версією влади склала 3,3%. А зарплати збільшили менше, ніж на два відсотки. Такі тарифи планують продовжити аж до жовтня, а не до липня, як було дотепер, отже подорожчання на всі товари буде неминучим.
Провладні депутати пояснювали 20- 30-, а то й 70-процентне збільшення витрат на себе коханих знову ж таки інфляцією. Мабуть, взяли за основу розрахунки опозиційного уряду, який визначив минулорічне здорожчання у 42,3%, і на основі цього вимагає такої ж індексації для всіх смертних.
Ось такі горіхи, даруйте, фіги виходять із погіршенням життя вже сьогодні.