Вперше місцевість під назвою Королево (Кіральгаза) згадується у грамоті ХІІІ ст., згідно якій угорський король у своїх угіддях, на горі, наказав збудувати дерев’яний мисливський будинок.
Через Королево пролягав торговий шлях на Сотмар (Сату-Маре) та гарантував безпечний сплав солі по р. Тисі.
В кінці ХІІІ ст. замок змінює функціональне призначення і з фортеці на «соляному шляху» стає резиденцією місцевого магната. У 1312 р. замок захопило військо короля Карла Роберта Анжуйського. У 1312 році після захоплення замку Карл Роберт Анжуйський для відбудови зруйнованих фортифікаційних споруд запросив групу італійських архітекторів під керівництвом А. Фіоравенті.
Зокрема, у стінах замкуНялаб, Станіслав Граматик переписав 1401 року четвероєвангеліє, відоме під назвою «Королівське Євангеліє» на замовлення місцевого магната Стефана Вінца
Ініціали, заставки, орнаменти, виконані золотом, кіновар’ю, лазур’ю, охрою,зеленню та іншими фарбами. За змістом книга є звичайним канонізованим євангелієм з багатьма незначними розходженнями. Мова її церковнослов’янська, але з багатьма елементами східнослов’янської мови, власне української, містить велику кількість слів живої народної мови, багато своєрідних місцевих діалектизмів. Саме з цього боку Королівське євангеліє має більшу вагу за Пересопницьке, бо воно переписане на півтора століття раніше.
В результаті придворних інтриг, у 1405 р. за заслуги перед угорською короною Нялабський замок отримує магнат Перені. Постійні сутички з волоськими феодалами змушують нащадків Перені у ХVст. посилити замок додатковими оборонними спорудами. В цей час перебудовується дозорная вежа в південній частині вершини замкової гори, будується замкова капличка. З 1526 р. замок перейшов у власність вдови Габора Перені Катерини Франгепан.
Ставши притулком магнатської сім’ї, фортеця у ХVІ ст. знову почала виконувати і функції культурного центру. Так, послідовником Еразма Роттердамського, сімейним каноніком Катерини Франгепан Бенидиктом Ком’яті, тут був зроблений перший переклад «Нового Завіту» з латині на угорську мову. Виданий у 1533 р. в Кракові, він став першою друкованою угорською книгою.У стінах замку творив і знаменитий митець-музикант Ілошваї Шеймеш Пийтер, який у 1548 році написав музичний твір «Олександр Великий».
Після чергового виступу проти Габсбургів магнатів Франгепан у 1672 році за наказом імператора Леопольда І замок Нялаб був зруйнований і більше не відбудовувався
Одна з найдавніших пам’яток закарпатського письменства на грані ХVст. - надзвичайно важливе «Закарпатське або Королівське євангеліє»1401 року, дійшло до нашого часу і зберігається у відділі стародруків Закарпатського краєзнавчого музею.
Територія сучасного Королева та його приваблювала людей ще у доісторичні часи
Як свідчать численні археологічні знахідки, людські поселення існували тут ще в епоху палеоліту Причиною тому унікальні природні умови – мякий клімат, густі дубові та букові ліси, які дарували плоди, гриби та ягоди, а вже яка звірина тут водилася – тури, олені, кабани, ведмеді – рай для мисливця. Повноводна Тиса ховала у своїх глибинах неймовірну кількість риби, а у річкових плавнях водилося безліч різноманітних птахів.
У курганному похованні ХІУ ст. до н.е. археологи знайшли бронзові речі які зараз зберігаються в Мукачівському музеї. Протягом століть тут пролягав «соляний шлях» – із Солотвинських копалень до Римської імперії. Про це свідчать і знайдені в Королеві давньоримські монети імператора Коммода ( 180-192 р. н.е.) більш відомого кіноглядачам у ролі негативного героя у відомому американському блокбастері «Гладіатор». Свого часу кельтські племена видобували тут залізну руду і протягом двох століть постачали залізні вироби ледь не для цілої Європи. Археологи виявили залишки понад 300 залізоплавильних печей – ціла індустрія! Згодом даки під проводом хитромудрого царя Буребісти знайшли тут срібло і навчилися чеканити римські денарії, чим добряче зашкодили фінансовій системі римлян. Тож імператор Траян послав сюди каральну експедицію, яка знищила дакійське царство. У різні періоди жили тут сармати, готи, слов’яни та інші народи. Перші угорці в Х ст.н.е. назвали скелю, на якій височать тепер руїни старовинного замку, Ньолаб ( Nyaláb), що угорською мовою означає
«пшеничний колос». Дійсно, ця скеля своїми обрисами нагадує величезний повний колос, який лежить на родючій рівнині.
Перше, ще деревяне, укріплення збудував на цій скелі ватажок розбійників, які грабували соляні каравани. Він так і увійшов у історію під іменем Ньолаба. Відомі і імена його соратників, бродячих лицарів Дачо Ласла та Фончікої Мозеса. Ці грабіжники своєю зухвалістю прославилися на все угорське королівство. Король роду Арпадів Іштван 5 , затятий мисливець, полюбив цю місцевість і звелів збудувати для себе мисливський замок. Цей замок і дав назву поселенню під ним – Кіральгаза ( Királyháza– угорською «королівський дім»). Воно вперше згадується в листі Папи римського Орбана ІУ , як предмет майнових суперечок у родині короля Бейли ІУ. Але перша точна дата його існування відображена в королівській грамоті 1272 року, яка дарувала привілеї переселенцям із Саксонії. Тоді ці землі занво відроджувалися після страшної монголо-татарської навали. Камінну фортецю тут звели за наказом короля Ласло ІУ,для чого запросили сербо-хорватських зодчих.
У 15 ст., з появою артилерії, замок перебудували згідно до найновіших досягнень європейської фортифікації. А зробив це не хто інший, як італієць Арістотель Фіоравенті, котрого росіяни знають, як будівника московського Кремля. У колотнечі 13-14 ст. не раз змінювалися володарі замку та навколишніх поселень, приписаних до нього. Корль Лойош Великий подарував його членам сімї воєводи Драги, переселенця із Молдови. Його син Міклош Ердей привів сюди волохів та русинів. Саме в цей час, у 1401 році в замку і було переписано «Королівське Євангеліє».
Зрештою замком заволодів державний суддя Габор Перені, найбагатший магнат Угорщини тієї доби. Його дружина Каталіна Франгепан перетворила замок на справжню перлину краси та розкоші. Звідси вона керувала Угочею та Мараморошом, тут приймала вельмож з Трансільванії, Польщі. Австрії.. Томаш Надор, тогочасний літератор із Пешта, залишив опис Ньолаба. «Ворота оздоблені мармуром, у покоях чудові італійські та французькі меблі, на стінах фрески та картини, у кутках прекрасні скульптури». Але найбільше здивувала його велика бібліотека, якої не зустрічав він по цілій Угорщині. Впорядкував її спеціально привезений із Кракова священик, що звався Павло Руcин з Кросно. Каталіна показала Томашу Надору книги, друковані латиною, зокрема «Похвалу глупотві» Еразма Роттердамського, латинські поезії вищезгаданого Павла Русина, французькі, голландські, німецькі видання. А ще похвалилася – (увага!) – Тетраєвангелієм Станіслава Граматика 1401 року. Воно вже тоді, в 1530-х роках, мало для неї історичну цінність. Власне, угорськомовна література походить із стін королівського замку. Каталіна Фрагепан запросила вчителем свого сина Яноша послідовника Еразма Роттердамського Бенедека Ком’яті, судячи з прізвища, уродженця села Ком’яти на Виноградівщині.. Саме він вперше переклав 13 листів апостола Павла з латини на угорську мову і вони були видані у краківській друкарні 1533 року.
Протягом 16 ст. королівський замок був осередком культури та просвітництва, тут жили і творили цілий ряд угорських поетів та письменників , наприклад Ілошваї Пейтер, автор «Історії Міклоша Толді», Болошші Балінт - поет світового рівня , та інші.
У 1657 році околиці замку спустошили поляки. Як писали сучасники, «більшої біди на людей не падало». Та в 1661 році турки перевершили поляків і завдали ще більшої шкоди. Проте сам замок вистояв., хоча турецька облога тривала півроку.
Та все ж у 1671 році , коли землі Підкарпаття перейшли під австрійську корону, за наказом імператора Леопольда замок був зруйнований, артилерію відправили до фортеці Красна Горка (сучасна Словаччина), а Перенії переселилися у новозбудований палац у Севлюші, куди перевезли всі цінності із королівського замку.