Віктор Іванович – мій Команданте

До виборів 3 березня я мав надію, що у Мукачеві залишились люди, які голосують не за гроші. Я помилявся. Навіть моя рідня вимагала з мене гроші за те, що вони представляли мене у дільничних комісіях: «Усі получили – і регіонали, і балоговські, а я туй што – за 130 гривень сижу?» Я вже мовчу про те, що мені довелося вислухати від інших, «не таких рідних». Результат виборів є очевидним – з очікуваних мною 300 голосів (це мої однокласники, однокурсники, рідня, друзі, хороші знайомі; читачі газети, інтереси яких я неодноразово відстоював, і кожен з яких божився мені, що підтримає) я набрав аж… 32.
Для чого це я пишу? Я не вірю, що ці люди безкоштовно вийдуть на якісь паради, протести, марші, я вже мовчу про революцію. Ту саму, про яку почали говорити у пресі. І про яку написав вчора закарпатський Фідель Кастро – Віктор Балога. Хоча текст, здається, написаний не ним. Але нехай це залишиться моєю здогадкою.
Людина, яка створила на Закарпатті культ заохочення до потрібного голосування, «пропонує нам щирість». «Не можна починати «народні повстання» з проплачених прапороносців», – пишуть від імені Віктора Івановича. Невже гроші закінчилися?
А я думаю, що народні повстання у нас нескоро почнуться без проплачених прапороносців. І щоб не бути голослівним, я першим зголошуюся у ряди так званих «революціонерів». Я підхожу до визначення «протестно налаштованого населення, яке в майбутньому буде готовим боротися за свої права більш радикально», про яке заявив Тягнибок. І в п’ятницю поїду до Ужгорода, щоби першим записатися у ці ряди. Не чекаючи на оплату. А можу записатись і у альтернативні ряди безоплатних прапороносців, про які, як я зрозумів, написав Віктор Іванович.
Поки що мені, щоправда, не дуже зрозуміла кінцева мета. Якщо змінити систему, то ми її вже міняли у 2004-му. Якщо змінити владу в країні, то ми вже її міняли. Якщо провести марш у Києві до дня Європи, то як це вплине на нашу євроінтеграцію?
Колись про Команданте складали пісні, народ виходив на вулиці і співав їх, вітаючи свого лідера. Сьогодні я не можу уявити святковий непроплачений натовп, що співає:
«Здесь небо ясно и яро,
Здесь воздух чист и светел,
Тобой здесь дышит сам ветер,
Команданте Виктор Иванович»…