Не лише футбольну, а й усю спортивну громадськість краю сколихнула сумна звістка про те, що пішов із життя Валерій Онуфер — арбітра ФіФА, інспектор та член експертної комісії Федерації футболу України. Із життя пішла не просто хороша й авторитетна людина, віддана грі мільйонів. Не стало цілої епохи у футбольній Феміді Закарпаття, одного з кращих футбольних суддів незалежної України.
Валерій Георгійович народився 10 лютого 1954 року. Мала батьківщина В.Онуфера — Донецьк, однак незабаром доля пов’язала юнака із Ужгородом. Саме в нашому місті спортсмен, якому не судилося стати футболістом через травму, виріс до висот не просто арбітра: провів понад 140 матчів у вітчизняному чемпіонаті, є одним із рекордсменів за кількість ігор у вищій футбольній лізі країни, на міжнародній арені протягом 7 сезонів обслуговував понад 30 зустрічей (ігри єврокубків, міжнародні відбірні матчі чемпіонатів Європи та світу за участю збірних країн). Якщо до них приплюсувати ше й кубкові поєдинки (2000 року обслуговував фінал Кубка України), то тільки на високому рівні В.Онуфер провів майже 250 ігор. Хоч кар’єру судді розпочав дещо пізно, у 30-річному віці, однак став одним із перших у країні, кому присвоїли звання арбітра ФІФА.
До аргументів В.Онуфера завжди прислухалися. Йому вірили. Валерій Георгійович був дипломатом у стосунках, але завжди на реальний стан речей дивився під кутом об’єктивності. Талановитий у своїй справі, при обласній федерації футболу вів Школу молодого арбітра, доклав чимало зусиль для популяризації улюбленого виду спорту в краї. Власне прославляв Закарпаття далеко за його межами.
Здавалося, усе було добре, але зненацька втрутилася підступна хвороба, і одного з найвідоміших ужгородців не стало. Сьогодні його поховали.
На честь В.Онуфера проводили міні-футбольні турніри. На жаль, уже наступного року вони перетворяться на турніри пам’яті. І хай буде вічна пам’ять уславленому арбітру, а рідним і близьким слова співчуття від тисяч і тисяч шанувальників його невгасимого таланту.