"В суботу, 30 серпня, в зону АТО відправилися 27 бійців Закарпатського батальйону територіальної оборони. Так, саме того батальйону, який, за словами Валерія Лунченка, мав виконувати завдання лише в області", - повідомляє координатор громадянської мережі ОПОРА в Закарпатській області Святослав Бабіля.
За словами активіста насправді історія відправки бійців виглядає дуже неоднозначно. Ця розповідь чи то про патріотизм, чи то про саботаж.
"Не хочеться вникати в ситуацію всередині тербату, бо вважаю, що розповідати про неї мають самі бійці, але те, що там не все добре – факт. Отже, частина особового складу, зважаючи на ситуацію в країні вже тривалий час зверталася до керівництва батальйону (так і військкомату) з проханням відправити їх для виконання бойових завдань в зону АТО. Їхня ініціатива весь час ігнорувалися, тому, хлопці прийняли рішення офіційно звернутися до голови ОДА, з відповідною заявою (копія заяви додається). Після реєстрації заяви представник бійців відвідав купу кабінетів ОДА, де обіцяли вирішити питання, на чому все зупинилося.
Розуміючи, що їх звернення потрапило в черговий довгий ящик, Зрештою, вирішили написати до міністра оборони України Валерія Гелетея. Зверталися просто, через "фейсбук", додали копію заяви на Лунченка.
І, не повірите, через кілька годин прийшов наказ на збори. Наступного дня, група в складі 27 бійців відбула в зону АТО. Виявляється, вони, все-таки, ще й як потрібні в АТО!
Слід зазначити, що дані 27 бійців – лише з частина з тих, хто виявляв бажання їхати на Схід. Решта зараз дислокуються не в Ужгороді, тому, не мали змоги підписати звернення.
Одразу виникає питання щодо того, як місцеві чиновники, в першу чергу, військкомат та облдержадміністрація, які мали б опікуватися мобілізаційною кампанією виконують покладені завдання?
До речі, з тих, хто вирушив захищати Україну не виявилося ЖОДНОГО офіцера загону територіальної оборони. Пан Дорошенко, очільник координаційного штабу, створеного ОДА, як досить молодий військовий пенсіонер, теж за краще вважає розподіляти кошти тербату, ніж воювати.
Взагалі, складається враження, що керівництво області відводить АТО якусь другорядну роль. Так і живемо. Патріоти – воюють, чиновники – не напрягаються, тилові щурі – жирують", - зазначає Святослав Бабіля.
На цьому ця "патріотична історія" не завершилася.
Громадський активіст передзвонив нашим хлопцям і виявив, що виявляється, вони їдуть на місце дислокації ... ЗА КОШТИ ВОЛОНТЕРІВ.
Не військкомату, не адміністрації. А за гроші, зібрані закарпатцями. Їм просто виділили автобус, який заправляли з зібраних волонтерами коштів.
Також багатьом закарпатцям досі є незрозумілим - а взагалі навіщо нам такий територіальний батальйон, який "виконує завдання" лише в межах області.
Якщо готуються до оборони, то проти кого? Якщо щось охороняють, то навіщо нам правоохоронні органи, військові частини? Адже останні також не задіяли весь свій особовий склад для відправки в АТО.
"До того ж, більшість на Схід їхати відмовилися, тобто, виходить, що як лиш російська армія перетне перевал вони стануть "рембо" і ринуться в бій? За моєю інформацією фінансування тербату вже обійшлося мільйонами гривень. А от чи то доцільно було...", - каже Святослав Бабіля.
