Цей візит у сім’ю Д.не був запланованим, та обставини змусили працівників центру соціальних служб та служби у справах дітей негайно виїхати на місце.
І побачене вразило… Далеко не щодня доводиться бувати в родинах, що мають проблеми, та такого соціальні працівники не бачили вже давно. У одній комірчині, за словами сільського голови, «компактно» проживають 28 (!) осіб ромської народності! Щоправда, всіх двадцять вісім застати нам не вдалося, проте, навіть тих, хто був удома, ледве вміщала маленька халабуда.
Саме в таких умовах вирішила ростити свою багато чисельну родину одинока мати Д., сім’я якої налічує сімох неповнолітніх дітей. Горе-мати аж ніяк не переймається важкими побутовими умовами, а на слушні зауваження з боку соціальних працівників щиро обурюється, відповідає, що її діти виростуть і в таких умовах, бо й вона росла не в кращих. Міняти щось у своєму житті мама категорично не збирається, зауваження щодо неналежного виховання дітей ігнорує, її все влаштовує, правда, турбує затримка з виплатою коштів на дітей, за які, власне, й живе ця багатодітна сім’я разом із співмешканцем матері.
Страшний бруд, сморід, розкидане лахміття й сміття під ногами, а серед цього жаху – смішні замурзані обличчя, що із задоволенням позують . У приміщенні немає навіть натяку на постільну білизну, зате три акустичні гітари акуратно підвішені на видному місті. Співмешканець матері є великим шанувальником музики, що , однак, ніяк не позначається на процесі виховання дітей.
Отак і поєднуються вільні демократичні погляди на життя з тягарем проблем соціального неблагополуччя.
Для вирішення важкої ситуації матері рекомендовано влаштувати дітей у школу – інтернат, оскільки в протилежному випадку буде ставитись питання про позбавлення її материнських прав.
