Феєричною домашньою перемогою (4:2) проти безнадійного «Прикарпаття» ужгородський футбольний клуб завершив літньо-осінню кампанію. Останнє враження першого кола (точніше 14 матчів першого та 4 поєдинків другого) вийшло досить позитивне, хоч і не без запитань до захисту
Втім загальна картина під назвою «Закарпаття» і перша ліга» залишається досить посередньою. Цікаво, це художник не старався чи йому погані фарби підсунули? Так чи так, але кінцівка у першій лізі буде гостра й весела: 5–6 команд вестимуть шалену гонитву за право бодай сезон пограти в еліті. Тож готуймо валеріанку й валідол!
В Англії національні ліги, нижче від другої, називають «болотом». Команди з таких дивізіонів радше виживають і борються, ніж процвітають і грають у футбол. Це саме можна сказати й про українські ліги, крім, мабуть, найвищої. Тому й спортивні результати, і показники для аналізу в першій лізі вітчизняного чемпіонату – скоріше умовність. Тут більше важать інші фактори: амбіції президента клубу, відданість гравців, стабільні зарплати (нехай і не захмарні!), хороші фанати, відповідно й мотивація футболістів (вони як жінки – люблять вухами, тож їх не можна освистувати!). Ну й один із найголовніших факторів – тренер: людина, яка не лише живе й марить футболом, а й знається на ньому. Щоб не бути голослівним – приклад Миколи Павлова: той сам тягне вже кілька років скромну «Ворсклу» (зі скупердяєм президентом й посередніми виконавцями).
Гра триває 90 хвилин, а не 45
Чи є таким тренером Ігор Гамула, не нам вирішувати. Втім, думаю, кожному важко розібратися в цій одіозній постаті: надто вже кричущі в нього монологи, щоб сприймати цю людину всерйоз. Хоча гравці й тренерський штаб його обожнюють і при нагоді наголошують, що це професіонал і хороший дядько (хай там що про нього кажуть). Згоден. Але ці слова треба підтверджувати на полі – роботою, вгризанням у газон, результатом. Автору особисто не зрозуміло, чому команда за 20 матчів виграла лише один (!) другий тайм і ще кілька звела внічию. Це що таке треба казати в роздягальні у перерві? Щось на кшталт: «Хлопці не переймайтеся, я щось на прес-конференції вигадаю»?
І справді – головний лейтмотив спілкування Гамули із пресою – наче відвертальний маневр. Кожна «пресуха» починається жартом про Селменського або Сабадоша (журналісти, які найжорсткіше критикують ужгородський ФК). І через призму цих «шуток-прибауток» якось і проблеми всередині клубу, і стан гравців, і результати відходять на другий план. Питання: «Як справи у Чарльза?» Відповідь наставника: «Може, Сабадош краще знає? У нього спитайте!». І далі в такому дусі...
Що й казати – Гамула останнім часом цілком серйозно почав натякати про «внутрішні негаразди», виходить, там справді коїться щось незвичне... І не в самих походеньках форварда річ. Інший бік медалі (про яку автор зазначав ще ранньої весни ’2010) – Гамула просто готує собі виправдання, мовляв, вибачте, у нас були «внутрішні негаразди».
Однак поки що рано для таких ліричних відступів. Команда, хоч і промучилася в першому колі (читайте вище про принцип «болота»), але зрештою вип’ялася на лідерські позиції. Благо – конкуренти шкутильгали так само вправно. Хоча ми примудрилися в матчах із командами – безпосередніми опонентами за місце під сонцем – здобути лише… 8 очок із 27! Перерахуємо: «Олександрія» – «Закарпаття» – 1:0, «Закарпаття» – «Чорноморець» – 0:1, «Львів» – «Закарпаття» – 0:0, «Сталь» – «Закарпаття» – 3:2, «Кримтеплиця» – «Закарпаття» – 0:0, «Нафтовик» – «Закарпаття» – 1:1, «Закарпаття» – «Буковина» – 2:2, «Закарпаття» – «Олександрія» – 2:1, «Закарпаття» – «Чорноморець» – 1:1.
Зауважимо, що керівництво нашого клубу декларувало виїзні нічиї як дуже вдалий результат (і це ті люди, що похвалялися перед сезоном всіх шапками закидати!). Як для головного претендента на підвищення в класі, результат, вважаю, малозадовільний. Виправдань, щоправда, є кілька, декотрі навіть вагомі. У першому колі більшість матчів із прямими конкурентами наш клуб грав на виїзді, тож добре, що все так відносно безболісно завершилося: команда лише набирала хід і могла влетіти й більш боляче. По-друге, на вирішальні двобої нашим суперникам тепер треба буде їхати до Ужгорода, а на «Авангарді» легкого життя нікому не обіцяють. «Закарпаття» вже почало доводити другий пункт, але після інфарктного другого тайму з «Буковиною» вдома ми втратили 2 очки, до того ж не дотиснули «Чорноморець». Ці втрати можуть гикнутися нашим хлопцям у кінцівці, яка буде ой якою веселою!
Без заспокійливого – ніяк
То що ж нас чекає, якщо конкретніше? Ігор Гамула вже другий рік поспіль розповідає, як важко в українському футболі влітку: міжсезоння куце-куце – ні гравців тобі по-людськи переглянути, ні тактику відчеканити, ні склад награти. Тому, як і торік, вся надія на зиму (як у Ільфа й Петрова: «Крепитесь, Запад нам поможет!»). Минулої зими був і час, і натхнення. Що вийшло з чергового просіювання футбольної полови – гадаю, пам’ятаєте. У мене особисто виникла єдина асоціація: Давид убиває Голіафа, тобто Гамула виганяє Алексєєва, на якого покладалися особливі надії в атаці. Іншими словами, практика доводить, що краще сподіватися на перевірених бійців, нехай вони й не вважаються еталоном надійності й професіоналізму.
І справді, якщо подумати, кожна ланка «Закарпаття» не виглядала якось катастрофічно. У нападі вималювався свій лідер – голеадор Бобаль. Іноді йому допомагає Чарльз, подеколи влучно (раз у рік, наче та палиця) стріляє Целих. Підтримка атаки з півзахисту хороша, коли здоровий Райчевич (не втримати нам його, наймовірніше, в новому сезоні). Захисники, хоч і не вельми надійні (лише 7 матчів із 20 команда зіграла «на нуль»), але поступово їхня зіграність поліпшується, і відвертих дитячих помилок стає менше. Може, тому й дуже лячно від якихось змін: команда вже ніби зігралася, і результат через пень-колоду приходить. Чи піде на користь поява нових виконавців? До того ж після довгої української футбольної зими колективи без належної ігрової практики (що важать спаринги в болоті?) переважно підходять розбалансованими, розібраними на запчастини.
З огляду на зазначене, можна говорити про шанси «Закарпаття» на здобуття путівки до еліти. Головна надія на сприятливий розклад: у рідних стінах маємо брати по 3 очки в «Сталі», «Львова» й «Кримтеплиці». З плюсів зазначимо й те, що команда на ходу, але навряд чи принаймні трійка суперників так просто віддасть путівку до Прем’єр-ліги. «Олександрія» вже спить і бачить себе в еліті вітчизняного футболу. «Львів» має амбіції, вже куштував пороху найвищого дивізіону й хоче повернутися. Довести, що це було лише непорозуміння (виліт у сезоні 2009–2010) намагається і «Чорноморець». Хоча в одеситів далекоглядніша політика: зробити ставку на молодь, а якщо та не впорається, біди не буде – праця на перспективу – також хороша річ. Не варто скидати з рахунків і «Сталь» та «Кримтеплицю»: за умови стабільних результатів наздогнати відставання у 5 очок – не так уже й важко. Тому ще раз пораджу справжнім уболівальникам «Закарпаття» – запасайтеся заспокійливим.
