Попри те, що діючий голова Закарпатської ОДА все життя пропрацював, чи то в правоохоронних органах, чи то на державних посадах, він ніколи не приховував, що є людиною заможною.
У цьому можна переконатися, переглянувши навіть офіційну декларацію Геннадія Геннадійовича.
Хоча жодного факту про заняття підприємницькою діяльністю ні в офіційній, ні в неофіційній біографії Геннадія Москаля нема.
Між тим, уже згадані нами внутрішні документи Міністерства внутрішніх справ, ймовірно вкинуті в мережі кимось з підлеглих Геннадія Москаля з внутрішньої безпеки, рясніють детальними розповідями про те, як він заробляв свій перший мільйон.
Ми вже згадували в одній з перших частин про те, що Геннадій Москаль спеціалізується на налаштуванні роботи правоохоронної вертикалі в комерційних інтересах – і власних, і керівництва. Кожен відділ зазвичай у Геннадія Москаля відповідає за конкретну ділянку непрофільної роботи – чи то збір компромату, чи то супровід вантажів до кордону або зустріч їх, тощо.
Читайте про це більше у публікаціях:
Архіви МВС: Як Геннадій Москаль став «експертом з контрабанди»
Архіви МВС: Москаль був куратором мафіозного угрупування Аксьонова
Рекет і кришування
Як йдеться у аналітичних записках «вебешки» МВС, Геннадій Москаль ще працюючи в Чернівцях одним з перших міліціонерів в Україні звернув увагу на можливість збагачення шляхом здійснення тиску на вихідців з країн кавказького регіону, котрі активно почали вкладати кошти в бізнес на Україні. Це було наприкінці 80-их – початку 90-их років. За оперативними даними, тоді Г.Москаль зібрав усіх найбільш впливових кавказців в регіоні вивіз їх за межі міста Чернівці та під загрозою примусив платити долю з бізнесу. У подальшому, за цей напрямок, йдеться у документах, відповідав М.Харабара (підлеглий Москаля та досі його довірена людина), котрий здійснював прикриття незаконної підприємницької діяльності (блокував перевірки БЕЗ, податкової міліції та інших контролюючих органів) представників азербайджанської діаспори, котрі монополізували торгівлю шкіряними виробами на Калинівському ринку у м.Чернівці.
Також, за інформацією з документів, тоді Г.Москаль надав негласну вказівку у сприянні бізнесу кавказців на території Вижницького району області.
Аналогічну схему було втілено наприкінці 90-их у Криму. Під час роботи Г.Москаля там (1997 – 2000 роки) його підлеглий В.Плавюк (в посаді начальника ялтинської міліції), йдеться у документах МВС, встановив тісні відносини з представниками грузинської діаспори, всіляко допомагаючи розвивати їм бізнес. За оперативними даними, відрахування з прибутку грузинів потрапляли до міліцейського «общака», крім того, грузини начебто придбали В.Плавюку квартиру у новобудові в центрі Ялти, ціна якої складала близько 1 млн. доларів США на той час. Серед відомих на той час бізнесових інтересів дуету Москаля-Плавюка в Ялті значиться в документації відомий совхоз-вінзавод «Лівадія», що контролювався представниками грузинської діаспори (Контрідзе Мєраб Гурамович).
Цікаво також, що згідно з документами, спільний бізнес (2003-2005 рр.) з Москалем начебто також мав відомий львівський кримінальний авторитет Володимир Дідух ("Морда"). Най той час вони були пов’язані у викупі та добудові незакінчених будівельних проектів (1-2 поверхи, добудова до 5 поверхів) у Львові. Крім того, за сприяння начебто Г.Москаля, йдеться у документах, "Морда" активно викупав нерухомість та земельні ділянки на західній Україні, власником яких було Міністерство оборони України. Так, у 2004 році, В.Дідух вивозив з території покинутої військової ракетної частини (розташована між мм. Червоноград та Радехів, 10-12 км від Червонограду) фурами розпилений метал.
Нерухомість
До слова, нерухомість також фігурує в звітах внутрішньої безпеки МВС як можливе джерело збагачення Геннадія Москаля та його оточення. Серед відомих оборудок – отримання Є.Бідашко службової трикімнатної квартири в м.Керч від мерії міста після клопотання ГУМВС і особисто Москаля. За наявною інформацією, Є.Бідашко вказану квартиру відразу ж продав.
До сфери інтересів Г.Москаля у той час, йдеться у документах, відносилась також нерухомість на Південному березі Криму. За отриманою інформацією, його дочка – Лінська Ірина Геннадіївна володіла часткою санаторного-курортного оздоровчого комплексу "Ай-Даніль" (АР Крим, м.Ялта, селище Данилівка, вул. Лісна,4). Дана частка отримана в результаті оперативної комбінації, коли Г.Москаль надав дані до ГУБОЗ МВС України про приналежність даного комплексу до економічного підґрунтя ОЗУ «Башмаки». Восени 1998 року, оперативна група ГУБОЗ з бійцями спецзагону «Сокіл» організували штурм туристичного закладу (керівник операції – на той момент заступник начальника ГУБОЗ В.Литвиненко).
Ще цікавий факт: у липні 2001 року Г.Москалем (працював головою Закарпатської ОДА за квотою СДПУ(о)) було підписано розпорядження «Щодо передачі конфіскованого та заарештованого судами майна Закарпатському обласному фонду інвестування соціальної сфери і промисловості» основною метою якого було залучення коштів для забезпечення державного кредитування приватних сільських забудов. Для цього, відповідно до розпорядження податкова міліція регіону, обласне управління юстиції, Карпатська регіональна митниця зобов’язувались передавати вищевказане майно для реалізації фонду. У подальшому кошти інвестувались в програму «Отчий дом», де згідно з даними «вебешки» була наявна значна частка коштів Г.Москаля.
Автомобільний бізнес
Також, як значиться у внутрішній документації МВС, до кінця 90-их на території Закарпатської, Дніпропетровської та Харківської областей були обладнані площадки, де покупець міг придбати авто престижних виробників за значно зниженою ціною.
Відповідальними за цей бізнес начебто виступали бізнесмени з оточення Г.Москаля – С.Василенко (на даний час народний депутат України від БЮТ) та І.Шкірта (друг Москаля та депутат Закарпатської облради 7 скликання), що працювали разом в ужгородській фірмі ТОВ «Лаки-Фарби». Більше того, за внутрішньою інформацією міліціх, вказаний «тандем» підставив Г.Москаля, оскільки на Закарпаття декілька разів приїжджали представники кримінальних структур Києва та Дніпропетровська, а також працівники столичної міліції для того, щоб забрати транспортні засоби (всього до 40 одиниць).
Не забув про автопром Г.Москаль і під час роботи в Криму (призначення у 1997 році). У документах значиться, що діючий голова Закарпатської ОДА лобіював призначення начальником Євпаторійської міліції вихідця з Буковини Василя Плавюка, котрий, значиться в документах, забезпечив встановлення дружніх стосунків з митниками, що обслуговували Євпаторійську морську переправу. У внутрішній документації силовиків значиться, що тоді ж було організовано морський канал переправки на територію України автомобілів престижних марок та їх подальший продаж без належного розмитнення. Саме цим, начебто, пояснюється факт подальшого призначення В.Плавюка на посаду начальника Ялтинської міліції, а Є.Бідашка, також вихідця з Буковини та людину, яка працювала заступником Москаля в Луганській військово-цивільній адміністрації, – до Керченської.
Під час роботи в Міністерстві (призначення у 2005 році), за оперативною інформацією, Геннадій Москаль запам’ятався зв’язком з продажем ДДАІ МВС України спортивних мотоциклів «Хонда» за завищеними цінами фірмою, яку пов’язують якраз з Г.Москалем. А в подальшому, через непридатність їх використання в підрозділах ДАІ вони були передані до підрозділів оперативної служби.
Інтерес до автомобільного бізнесу у 2004 році вилився в публічний скандал, пов’язаний із звинуваченням в бік Москаля про участь у контрабанді автомобіля "Лексус" і допомозі фірми "Консоль" привласнювати землі в Криму. Також у справі стверджувалося, що Москаль був власником готелів у Чехії й Македонії. Сам Москаль категорично всі ці твердження, зрозуміло, відкидав.
Паливо
Ще одним з напрямків, на якому міг заробити статки Геннадій Москаль, йдеться в документах МВС, були паливно-мастильні матеріали. У попередній частині йшлося про зв’язки з румунськими та придністровськими паливним компаніями.
Цікаво, що у архівах МВС Г.Москаль фігурує в лобіюванні інтересів паливної фірми «Мавекс». Мова йде начебто про сприяння у виділенні земельних ділянок під заправні станції концерну «ТНК», однак вказана фірма нетривалий час пропрацювала в області, і після уходу з області її місце зайняв «Мавекс». Подейкують, оточення Г.Москаля до сих пір отримує частку з цього бізнесу, а директор закарпатської філії «Мавекса» Іван Маковійчук підтримує з ним тісні зв’язки.
У Криму інтерес в паливному секторі зберігся. У архівах МВС значиться, що наприкінці 90-их Москаль та Бідашко виявляли зацікавленість до директора Феодосійського підприємства із забезпечення нафтопродуктами АР Крим О.Бартенєва та директора ТОВ «Феодосія – сервіс» (колишній феодосійський побутовий комбінат) В.Бикова. Однак, через нетривалий час перебування Є.Бідашко в посаді начальника міськвідділу вказані «проекти» ними не були реалізовані. Після переведення Є.Бідашко до м.Керч він примушував місцевих бізнесменів укладати договори з місцевою міліцією про забезпечення охорони їх бізнесу, однак оплата передбачалась в відсотках від прибутку підприємств. Крім того, інтереси Москаля та Бідашко поширювались на роботу фірм – монополістів у галузі збору та транспортування металобрухту у східній частині Криму.
Також у МВС є інформація про цілеспрямований тиск Г.Москаля через міліцію та інші правоохоронні органи на бізнес-структури І.Франчука, які також пов’язані з паливно-енергетичним сектором.
Юриспруденція
У архівах МВС значиться також, що під час політичної кар’єри, що однією з форм заробітку Г.Москаля, як заслуженого юриста, стало також направлення депутатських запитів/звернень за грошову винагороду від зацікавлених осіб. Указану роботу для Г.Москаля начебто виконував в 2007-2008 роках заступник начальника стратегічної розвідки розвідувально-аналітичного управління (начальник аналітичної розвідки у 2008 році) ГУБОЗ МВС України Пристинський І.М., йдеться у документах.
Тарифи в подібній роботі свого часу озвучив Ігор Мосійчук, якого якраз затримали за подібні махінації.
