Впливаючи на личинки мурах, біологи отримали надзвичайно великих і сильних дорослих особин у видів, в яких подібні екземпляри раніше не спостерігалися.
Канадські біологи з університету Макгілла в кооперації з колегами з університету Арізони провели незвичайний експеримент з великоголовими мурахами (рід Pheidole).
Представники цього роду діляться на дві субкасти - "малі" та "великі" робітники. Останні також іменуються солдатами - вони захищають входи колонії від загарбників.
Солдати перевершують побратимів в першу чергу за розміром голови і щелеп. Але у восьми видах даного роду спостерігається ще більш цікава особливість - епізодичне народження так званих суперсолдат, особин, що перевершують у розмірі навіть мураху-солдата.
Це підштовхнуло дослідників до міркувань про зміни в середовищі, що стимулюють появу нових ознак через цілий ланцюжок дій. А після спроб відтворити такий ланцюг з'ясувалося, що народження мурашки-суперсолдата можна запрограмувати.
Вчені використовували метопрен - аналог природного ювенільного гормону комах. Застосувавши його (місцево) до личинок кількох видів мурах на критичній стадії розвитку (коли ще не була вирішена доля особини - в яку субкасту робочих вона потрапить), автори досліду успішно створили суперсолдат у кількох видів.
Цікаво, що види ці досить далеко відстоять один від одного на гілках роду. Учені зробили висновок, що гормональний вплив на певній стадії розвитку личинки активувало гени, успадковані даними видами від далеких предків.
Виходить, що сплячі можливості, які практично не використовуються родом в нинішній час, зберігаються в геномі всіх його видів як потенційна сировина для модифікацій.
Причому зберігаються десятки мільйонів років, але можуть бути активовані відразу ж, як тільки в них виникне потреба (під тиском змін у навколишньому середовищі).
