Ця традиція, пояснює професор Федір Шандор, досі збереглася у жителів переважно гірських районів краю та вихідців з них.
– Це не тільки етнічні румуни, а також бойки, гуцули та лемки, тобто територія Тячівщини, Рахівщини, Міжгірщини. Через велику кількість кумів, яка могла сягати за раз до 15 чоловік, розширювались клани, уникалися конфлікти та зберігалася спільнота на певному місці, - пояснює Федір Шандор.
Більш спрощене пояснення, яке дали нам ті, хто запрошував відразу по 2-3 пари кумів, таке: чим більше у дитини хресних, тим більше матиме вона підтримки у житті. Все логічно.
Сьогодні традиція брати відразу кілька пар кумів збереглася навіть у найбільших містах Закарпаття, щоправда, їхня кількість обмежуються 2 або 3 парами. Традиція збереглася у такому вигляді, що є одна основна пара кумів, а решту називаються «підгузичними кумами» (від закарпатського діалекту «гузиця» – дупа).
Звідки пішла ця назва нам дізнатися не вдалося. Ваші версії?
