Вольову перемогу здобули віцечемпіони минулого розіграшу.
Марокко упустив можливість виграти першу медаль Чемпіонату світу для африканського континенту, але все одно створив історію вже самим фактом проходу до півфіналу. А все через розкіш збірної Хорватії, яка не побажала залишатися без медалей другий мундіаль поспіль. З таким послужним списком Луці Модрічу сміливо можна вирушати на футбольний спокій.
У бронзовому фіналі "шашкові" показали все те, що їм не вдалося проявити у півфіналі. Скутість через важливість поєдинку, божевільна втома в ногах та злий геній Ліонеля Мессі. Усіх цих факторів сьогодні на полі не спостерігалося, а тому Хорватія подарувала справжнє футбольне свято. Зрозуміло, свою руку для цього доклали і "атлаські леви".
Тренери порадували вибором стартових складів. Златко Даліч вперше за турнір забув про зайву акуратність: Перішич грав лівим захисником, пара опорників Модріч-Ковачич та атакуючий квартет попереду, освіжений на флангах Маєром та Оршичем. Валід Реграгі у свою чергу не став заради втішних медалей ризикувати здоров'ям своїх підопічних. А потім Мазрауї, Агерд і Саїс на полі не з'являлися, а блискучий Аззедін Унаї з'явився лише з лави.
Сьогоднішній матч став чудовою нагодою перекреслити півфінальні невдачі. А тому замість тягучого та обережного володіння м'ячем від хорватів та трохи занудної оборонної машини марокканців ми з перших хвилин побачили справжній живий футбол. На початку другого тайму і ті, й інші згадали про медалі, і почали грати від результату на табло. Але перша половина стала справжньою віддушиною. Що для вболівальників, що для самих футболістів.
Ковток свободи для самовираження від тренера, помножений на легкість у грудях свіжих новобранців (7 нових облич на двох у порівнянні зі стартовими складами півфіналів), і ось у нас уже два голи за перші 10 хвилин. Суперники обмінялися м'ячами зі стандартів, але якими ж ці голи були різними. І ця відмінність чітко показала, хто якою дорогою дійшов так далеко.
"Шашкові" своєю комбінацією затьмарили Нідерланди та гол Вегхорста Аргентині. І навіть найлетючого з голландців Робіна ван Персі. Модріч дотепно закинув у штрафний майданчик на Перішича, той продовжив головою на Гвардіола, а Йошко в падінні рибкою відправив м'яч прямо у верхній кут Буну. Шедевр. Марокканці відповіли у пролетарській манері. Теж навіс зі штрафного. Але передача у Зієша вдалася не надто. Інша річ, що Маєр перестарався і відправив м'яч прямо у свій воротарський, звідки Ашраф Дарі легко прострілив Ліваковича.
Хорвати багато атакували, особливо лівим флангом, і в результаті це дало плоди. Ковачич обікрав ель-Ханнуса, який щойно зупинив небезпечну атаку "шашкових". Матео продовжив на Ліваю, а той скинув під удар Оршичу. Міслав із п'ятого удару за матч нарешті виконав на найвищому рівні. Обвідний удар у дальній кут, знущальницько м'який. Буну був у бішенстві, а вболівальники – в захваті.
Після перерви заграла стара мундіальна пісня, де результат на першому місці. Гвардіол розбавляв нудьгу зухвалими передачами та підключеннями вперед, суддя дивував, не призначивши жодного пенальті, а Марокко вистачило лише на один удар у площину за 45 хвилин. Гвардіолу та Перишичу не вистачало комунікації, а тому монотонні навіси Марокко на дальню штангу з лівого флангу все ж таки дали плоди. Але Ен-Несері з кількох метрів пробивши прямо в Ліваковича, який встиг вчасно вискочити.
2:1. Хорватія показала, що при бажанні може демонструвати футбольну красу. Інша річ, що вони чудово знають, що для проходів у півфінали про таку гру потрібно іноді забути. Марокко творча свобода не прикрасила. Їхня сила якраз виключно в ігровій дисципліні, про яку підопічні Реграгі сьогодні місцями забували.
Хорватія: Лівакович – Станішич, Шутало, Гвардіол, Перишич – Модріч, Ковачич – Маєр (Пашаліч, 66), Крамарич (Влашіч, 61), Оршич (Якіч, 90+5) – Ліва (Петкович, 66)
Марокко: Буну – Хакімі, Ель-Ямік (Амалла, 67), Дарі (Банун, 64), Аттійят-алла – ель-Ханнус (Унаї, 56), Амрабат, Сабірі (Шаїр, 46) – Зієш, Ен-Несірі, Буфаль (Зарурі, 64)
Попередження: Унаї 69, Амалла 84
