Через снігові замети, половину мешканців гірського села Лекіцари близькі родичі забрали звідси аж до весни. Кого в Ужгород, кого в Перечин чи сусідні села. Зимувати у горах залишилися зо два десятки мешканців, усі – літні люди.
У теплу пору до Лекіцарів можна без проблем піднятися хоч і крутою, але дорогою. Однак у зимку околиця перетворюється у засніжене бездоріжжя. Тутешні довгожителі навіть жартують про себе: мовляв, мов ведмеді, змушені впадати у зимову сплячку.
Житель с. Лекіцари Олекса Бескид каже: «Нас хвалять, що ми у хорошому місці живемо. Ну, але зимою дещо погано через сніг. Але проблем в цьому нема – сидимо, гріємося, газу у нас немає, дровами гріємося».
85-тирічна Ганна Качур зимувати в сім'ї доньки у міському гуртожитку відмовилася. Каже, хай воно і важко взимку в засніжених Лекіцарах, але допомагає зібратися тутешня церква. Баба Ганна – основна доглядачка давнього дерев’яного храму. На Службу Божу, яку раз на два тижні, якщо доїде, править приїжджий священик, таки сходиться жменька людей. Хоча багато хто з місцевих до церкви не доходить – не має сили повідкидати снігу зі своїх обійсть.
«Сніг великий. Корови не маю, ні поросята, нічого не маю. Так живу помаленьку. Хліба хтось десь привезе та картопля є. Тому тягнеться з дня на день. Аби здоров’я, а здоров’я нема, бо то вже роки», – каже Ганна Качур.
Пенсію в село привозять вчасно, але витрачати її особливо й ніде. Магазину у Лекіцарах немає. Хліб та інші продукти, які замовляють односельці, двічі на тиждень привозить своїм «УАЗиком» один із місцевих. Однак останнім часом цей спосіб зв’язку із рештою світу теж гальмує. Семикілометрова дорога до найближчих Туричок, де розташована сільрада, кілька днів поспіль була взагалі непроїзною – через високий сніг. З райцентру прислали грейдер – він до Лекіцар трохи не доїхав. Зупинився, бо, за документами, далі починалася уже не державна, а комунальна дорога. Тобто чистити її своїм коштом мала б сільрада. А в тої, хоч і є угода зі шляховиками, немає коштів ці роботи оплатити. От і сидять селяни відрізаними від світу, поки влада та шляховики домовляться.
Начальник служби автодоріг у Закарпатській області Василь Маркович каже: «Давайте об’єднаємо кошти місцевого бюджету і наші кошти. І коли йде механізм, який чистить сніг, він може і нашу дорогу почистити, і комунальні. На жаль, нам назустріч не йдуть. Отаких сьогодні коштів по області назбиралося більше 8-9 мільйонів».
Чистити сніг на злощасному шматкові дороги до села міг би трактор, який подарував Лекіцарам благодійник з Києва. Однак техніка запрацює лише тоді, коли сільрада знайде гроші на зарплатню трактористу. А це може статися навіть наступної зими.
