В Ужгороді відбулася спільна прес-конференція представників закарпатської влади, Державної міграційної служби, Регіонального представника УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні та Уповноважений Президента України з прав дитини. Йшлося про ситуацію із захистом біженців у Закарпатській області, особливо у контексті захисту дітей-шукачів статусу біженця без супроводу дорослих.
Юрій Павленко, Уповноважений Президента України з прав дитини поділився враженнями від зустрічі із дітьми-мігрантами, що відбулася у Мукачеві. Посадовець позитивно оцінив план дій Закарпатської ОДА щодо захисту прав дитини.
Олдріх Андрисек, Регіональний представник УВКБ ООН в Білорусі, Молдові та Україні зазначив: «Я радий, що Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко приєднався до 10-ої Міжвідомчої наради в Ужгороді, організованої УВКБ ООН у рамках фінансованої ЄС Регіональної програми захисту біженців: „Підтримка діяльності УВКБ ООН у Східній Європі (Білорусь, Молдова та Україна) – Фаза II”.
Щодо дітей-біженців О. Андрисек наголосив: «Єдиною відмінністю таких дітей є те, що вони не мають українських документів, але проблеми і прагнення вони мають ті самі, що й українські діти».
«Я повертатимуть до Києва з великим відчуттям задоволення, оскільки на Закарпатті роблять все можливе для забезпечення потреб дітей-біженців», - зазначив Олдріх Андрисек.
Юрій Павленко розповів журналістам, що у розмові з ним самі біженці запевнили, що до них ставляться гостинно у цьому регіоні, вони прагнуть вивчати українську мову та не тільки отримувати допомогу, але й принести щось українському суспільству. Найпопулярніше питання, яке отримав столичний гість від мігрантів - чи може хтось видати документ, який би дозволив їм залишитися в Україні.
Посадовець розповів, що наразі у Україні немає чітко визначеного документу, який регулював би права цих дітей та визначав процедуру отримання ним документів для проживання в Україні, отримання освіти, можливості працювати та інших можливостей, гарантованих міжнародним законодавством. Тому завдання подібних нарад, за його словами, полягає саме у тому, щоб врегулювати міжвідомчі неузгодженості щодо перебування дитини-шукача притулку на території Україні.
Наразі в країні є майже 60 дітей-шукачів притулку. Наразі вони перебувають практично поза законом. Найбільшою проблемою є встановлення віку таких дітей. Адже якщо це підлітки, то нерідко буває досить важко встановити, чи досягли вони повноліття (у такому разі їх можуть повернути до країни походження, натомість неповнолітні мають право залишитися в Україні).
«Торік була ситуація, коли 17-річного хлопця повернули до Афганістану, з якого він мігрував, хоча хлопець і мав свідоцтво про народження. Сподіваємося, це була помилка і більше такого не повториться», - сказав Олдріх Андрисек.
Закарпаття ж залишається областю призначення та транзиту значної кількості шукачів статусу біженця, які прибувають в Україну. Згідно з даними органів міграційної служби, близько 108 шукачів статусу біженця подали заяву про визнання біженцем і 77 осіб було розміщено в пункті тимчасового розміщення біженців у цій області за минулий рік.
Додатково:
Офіс Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців був створений 14 грудня 1950 р. і почав працювати 1 січня 1951 р.
УВКБ ООН працює в Україні з березня 1994 р. З 1996 по 2010 рр. УВКБ ООН надало Україні, у різних формах, понад 32 мільйони доларів США. Програми УВКБ ООН протягом багатьох років збільшили можливості низки урядових і неурядових організацій та надали допомогу у підтримці життя тисячам осіб (пряма допомога у вигляді харчів та інших предметів першої необхідності, житла, медичної допомоги або щомісячних виплат 2010 р. досягла 600 тис. доларів США).
УВКБ ООН за час свого функціонування надало навчальну та матеріальну підтримку у вигляді обладнання (комп’ютери, автомобілі, ремонт приміщень) низці урядових інституцій (Державному Комітету у справах національностей і релігій, обласним міграційним службам, прикордонним службам) на суму бл. 2,5 мільйонів доларів США.
Станом на 1 січня 2012 року в Україні перебуває бл. 2 500 визнаних біженців та 5 875 осіб без громадянства.
