Місцеві кажуть, що без дороги і мостів можна померти із голоду, адже навіть доступу до магазину немає.
Досі живуть у друзів, рідних чи знайомих селяни на Закарпатті. Під час останньої рекордної повені будинки зніс селевий потік. Тонни багнюки поховали під собою все людське майно.
Немає в Лопушному ані мостів, ані доріг. Жителі однієї частини села залишилися відрізаними від цивілізації. Тож зробили одну хитку драбину, аби дістатися іншого берега.
Якщо до населеного пункту терміново не приїдуть ремонтники, діти вимушені будуть добиратися до школи за допомоги цієї ж саморобної переправи.
