В Ужгороді відбулись виставки художніх робіт Івана та Надії Дідиків
“Дзеркало осені”, “Дорога в горах”, “Вітер на озері”, “Верховинська хата”... Впізнаєте рідні картини закарпатської природи? Так от, це - картини Івана Дідика, який нещодавно, 16 листопада, подарував справжнім мистецтволюбам можливість споглядати твори зі свого доробку.
То як твориться шедевр? Самих тільки фарб, пензлів, полотен не достатньо. Потрібні майстерність автора, чуття, натхнення. Муза Івана Дідика не поскупилась: цьогоріч художник спромігся на більш ніж тридцять полотен, кожне з яких має свою історію і промовляє до глядача своєю особливою мовою. “Раніше ми знали Івана Дідика завдяки його роботам на склі, - каже голова Закарпатської СХУ Борис Кузьма, - А віднедавна він просто закохався в пастель. Його картини чарують, в них відчувається душа справжнього закарпатця - щирого, вільного і багатого духом”.
Народний художник України Володимир Микита пам’ятає Івана Дідика ще з “дитячих ногавиць” і вже тоді бачив у ньому велике бажання малювати, рости, експериментувати. Каже, що багато чому навчив хлопця, однак тепер і самому слід у нього повчитися. “Перед вами - істинний художник, - каже Володимир Микита, - Він має чудовий смак. Коли береться малювати навіть найпростіші, найбуденніші речі, він не просто переносить об’єкти на полотно, але робить з них дещо неповторне, яскраве, живе”. Персональну виставку робіт Івана Дідика народний художник назвав великим досягненням митця.
А вже через тиждень, 23 листопада, виставку власних робіт організувала дружина Івана Дідика, Надія, запропонувавши найбільш довершені роботи останніх чотирьох років. “Насправді всі митці малюють себе, але кожен робить це по-різному, - підмітив художник Михайло Серохман, - Хтось говорить мовою природи, дехто звертається до нас за допомогою архітектурних ліній. Надія ж - спілкується кольорами”. Так, в натюрмортах Надії Дідик художник звернув увагу на домінуючі синій та жовтий кольори-символи, на вдало підібрані акценти та витончену авторську техніку. Сама ж художниця тлумачить картини так: “Кажуть, три кути дому тримаються на жінці. На Іванові тримається один, от він і тяжіє більше до природи, - пояснює авторка виставки, - Тоді як я, жінка, господиня, домувальниця, постійно перебуваю в оточенні речей, які невдовзі й стають складовими моїх натюрмортів”. Утім, пані Надія не просто “фотографує” предмети, але вкладає в них найцінніше - жіночу душу. А тому її картини ніколи не вдається зрозуміти до кінця, вичерпати зором. Залишається лише вгадувати бодай дещицю в напів-окресленості контурів.
Як вгадали один одного ця мальовнича пара? Познайомились вони під час вступу до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Згодом подружились, одружились, народили двох доньок-художниць (і обидві, як це не дивно, заміжні за художниками). Нерозлучне подружжя Дідиків як удома, так і на роботі - разом викладають у Коледжі мистецтв ім. Ерделі. Приблизно так, одного разу і на все життя мистецтво подарувало їм любов. Як бачимо, тепер любов дарують вони. Через мистецтво.
