З подіями останнього тижня назва міста Мукачева не сходить з газетних та інтернет-сторінок. Проте пишуть і відміняють назву міста зовсім по-різному
Між мешканцями та українськими журналістами виникають постійні суперечки, як правильно писати “Мукачеве” чи “Мукачево”. Більш того, українці плутаються з відмінюванням топоніма. Тому варіанти “у Мукачеві” та “у Мукачевому” можуть мирно співіснувати навіть в одному ЗМІ.
Як розповіла викладач кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету Оксана Калита, проблема і справді непроста. Адже мешканці самого міста вперто вживають топонім Мукачево, а в офіційних джерелах державного значення пишеться з “е” на кінці, пише Версії.if.ua.
“Ми говорили про це з колегами. Більшість вважають, що назва Мукачево – це русизм. Це в Росії превалюють такі топоніми як Внуково, Домодєдово. Росіяни переінакшували українські назви на свій манер, тому зараз і виникла така двозначність. В українській же мові правильніше писати через “е”, – сказала філолог.
Якщо зупинитись на варіанті “Мукачеве”, слово, на думку Калити, повинно відмінюватись як прикметник (Мукачевого, Мукачевому – ред.).
Доктор філологічних наук , професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Олександр Пономарів стверджує, що “Мукачеве” – єдиний правильний варіант написання топоніму. “Мукачево” ж – діалектизм, який не має жодних шансів закріпитися в українській мові.
За його словами, варіанти відмінювання “Мукачевого” і “у Мукачевому” грубою помилкою не будуть, але даний варіант є застарілим.
“Топоніми такого типу правильніше відмінювати як іменники – Мукачева, Мукачеву, у Мукачеві. Про це в своїй книзі (“Proмова, або Де ми помиляємося” – ред.) написала Катерина Городенська”, – стверджує Пономарів.
Ще одне видання дозвонилося до професора, доктора філологічних наук, завідувача відділу Інституту української мови Катерини Городенської.
“Місцева назва міста – Мукачево. Але назви прийнято адоптувати до норм української мови. Назва “Мукачеве” зафіксована в книжці про адміністративно-територіальний поділ України, яка є в Кабміні. Назва може змінитись на “Мукачево” тільки за рішенням уряду, але передумов для цього немає”, – стверджує науковець.
Щодо відмінювання назви населеного пункту, Городенська наполягає на тому, що до слово “Мукачеве” треба застосовувати ті ж правила, що й до всіх іменників.
“Хоча назва міста і пішла від прикметника, але з часом втратила з ним зв’язок. Так само як і назви Київ, Львів, Харків. Ми кажемо “Києва”, а не “Києвого”. Для назви “Мукачеве” актуальна та ж сама літературна норма”, – стверджує мовознавець.
Проте навчити українців говорити і писати правильно зовсім нелегко.
“У наших словниках назву і досі пропонують відмінювати за прикметниковою парадигмою, хоча це і суперечить правилам правопису. У 2004 ми вирішили відкоригувати цей огріх – визначили коло топонімів, які потрібно відмінювати як іменники. Сюди увійшли більшість назв українських міст та сіл”, – акцентує Городенська.
При цьому автори словників не надто хочуть дослухатись до порад мовознавців.
“Словники видають ті, хто мають гроші. Найвідоміші виходять за редакцією Українського мовно-інформаційного фонду. Щоб виправити ситуацію з топонімами, треба сісти попрацювати, відокремити ті, які відмінюються як іменники і виписати винятки (наприклад, село Зелене відмінюється як прикметник – ред.). А це багато часу. До нас же звертатися не хочуть через гонор”, – каже професор.
