Фізики зі США та Німеччини запропонували експериментальну перевірку того факту, що ми і Всесвіт, який ми бачимо, є достовірною комп'ютерною моделлю.
Зазначимо, сама гіпотеза про симуляцію, про яку йде мова, була сформульована відомим шведським філософом-трансгуманістом Ніком Бостромом в статті 2003 року в журналі Philosophical Quarterly.
У ній він наводить аргументацію на користь наступного твердження: якщо припустити, що одного разу людство розвинеться в надцивілізацію, то поточний стан, з великою часткою ймовірності, є результатом моделювання процесу еволюції нашими наднащадками.
У рамках же нової роботи вчені підійшли до так званого питання симуляції з точки зору фізики.
Вони припустили, що обчислення надкомп'ютера майбутнього проводяться на основі квантової хромодинаміки на дискретній числовий сітці з дуже маленькою просторовою роздільною здатністю.
На часі моделювання такого роду проводиться для зон діаметром кілька фемтометрів з кроком 0,1 фемтометра.
Таким чином, за розрахунками фізиків, зону розміром метр на метр з тим же кроком при збереженні сучасних темпів росту обчислювальних потужностей можна буде змоделювати через 140 років.
Зазначимо також, аналіз учених показав, якщо Всесвіт являє собою комп'ютерну симуляцію, то в спектрі космічних променів на певних енергіях повинен бути обрив.
Примітно, що такий обрив дійсно є - це межа Грайзена-Зацепіна-Кузьміна, який складає 50 ексаелектронвольт.
Для того, щоб ця межа була артефактом комп'ютерної моделі, її просторовий крок повинен бути на 11 порядків менший за існуючі моделі.
Крім того, розподіл космічних променів має наслідувати симетрію від сітки, на якій проводяться обчислення.
Як наслідок, наприклад, якщо ця сітка кубічна, то розподіл має бути сильно неізотропним. Наскільки такого роду гіпотези можна перевірити існуючими технічними засобами, автори не говорять.
