Гадюка звичайна (Vipera berus) - єдиний отруйний вид, який мешкає у Карпатах. Як повідомляють у національному природному парку, на території НПП «Синевир» цей вид зустрічається як космополіт (тобто повсюдно). Найчастіше зустрічається на луках, галявинах, болотах, на берегах річок, озер і струмків. Однак густота заселення гадюк дуже нерівномірна.
У сприятливих місцях гадюки створюють великі скупчення — їх густота може сягати 90 особин на 1 га, але частіше не перевищує 3-8 на 1 га. Після зимівлі з'являються на поверхні землі зазвичай в квітні — травні.
Влітку сховищем для гадюк являються нори різноманітних тварин, пустоти в гнилих пеньках і поміж камінням, кущі, копиці сіна. Люблять вигріватися на сонці, можуть це робити на пішохідних стежках, пеньках, каменях...
Гадюка яйцеживородяча. Вагітність триває близько 3 місяців. Самиця народжує від 5 до 12 дитинчат, довжиною 160 — 180 мм. У високогірних районах розвиток зародків затримується і молоді особини народжуються тільки весною наступного року. До першої линьки молоді гадюки перебувають біля гнізда, а потім розповзаються.
Отрута звичайної гадюки за механізмом токсичної дії є отруйною переважно геморагічної (викликає крововилив), кровозгортаючої та місцевої некротичної дії. Чим ближче місце укусу до голови, тим він небезпечніший.
Навесні отрута гадюки більш токсична, ніж влітку. Укус гадюки викликає наростаючий біль. За крововиливом розповсюджується затікання. При попаданні отрути в кров загальна реакція може розвиватися одразу або через деякий час — півгодини, годину.
Найчастіше це відбувається через 15-20 хвилин. З'являється в'ялість, головний біль, нудота, інколи блювання, пришвидшений пульс. Якщо вчасно не надати першу медичну допомогу це може призвести до летальних наслідків.
