Рятувальник із Воловеччини, який роками працював у Карпатах, відмовився від відстрочки, пройшов військове навчання у Франції та нині служить командиром взводу.
Юрій виріс у Карпатах і добре знає гори, адже багато років працював гірським рятувальником.
Попри можливість залишитися вдома, чоловік вирішив інакше. Вільний дух верховинця не дозволив йому спостерігати, як ворог топче українську землю.
«Я — рятувальник, що ви хочете? Я не міг бути вдома. Тим більше у війську служить мій рідний брат. Як я буду дивитися людям у вічі, якщо залишуся», — каже Юрій і посміхається.
Посмішка не сходить із його обличчя навіть у найважчі моменти. Після отримання важкої контузії на позиції, очікуючи евакуації, він жартами підтримував своїх побратимів. Адже є командиром взводу і має бути прикладом для підлеглих.
Загартований горами характер, витримка та вміння діяти в екстремальних умовах стали його головною зброєю на фронті. А військове навчання у Франції додало ще й професійної майстерності.
Поки триває війна, на Юрія вдома чекають молода дружина та маленька донечка Соломійка.
«Таточко обов’язково повернеться», — каже рятувальник України і, як завжди, посміхається.
