В кожному зверненні – складна, часто болісна, тяжка доля. Доля краю, доля сім’ї, окремої людини. І всі вони – важливі, потребують невідкладної підтримки, допомоги. Про що б не йшлося: про розвиток самоврядної території, ремонт доріг, охорону довкілля чи соціальний захист. Тут від суспільно-важливого до особистого і від особистого до суспільного – один крок.

• 

• 

• 

Голова ЗОНСХУ (Закарпатської організації Національної спілки художників України) Борис Кузьма звернувся із дещо незвичним питанням - підтримати проведення Міжнародного пленеру художників у с. Гукливе Воловецького району. На цей раз приїхати на Закарпаття виявили бажання митці чи то майстри пензля з Києва, Львова, Харкова, Дніпропетровська, Луганська, Миколаєва, Івано-Франківська, Ужгорода, а також із сусідніх країн - з Угорщини, Словаччини, Польщі. Якщо не забезпечити їм належних умов для творчої роботи – значить підірвати престиж, добру славу нашого краю, де ще у 20-тих роках з успіхом проводилися міжнародні пленери. Це - одна із самобутніх сторінок літопису Закарпаття.

Кічковський підтримав ініціативу і дав доручення відповідним службам, аби свято мистецтва, яке покликане піднести престиж нашого краю у культурно-мистецькому світі, відбулось.

Про теплі, приємні враження, які винесли письменники- лауреати премії ім. Федора Потушняка із зустрічі з головою обласної ради, що відбулася 27 лютого ц.р., говорив керівник Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Петро Ходанич. Від імені літераторів краю подякував Кічковському за увагу до життя і творчості трудівників пера. Разом із цим він подав перелік заходів щодо реалізації пропозицій, висловлених лауреатами-потушняківцями на зазначеній зустрічі. А це - проголошення в області 2010 рік – роком Потушняка, випуск збірника творів для позакласного читання в школах області, проведення Днів сучасної літератури в навчальних закладах краю, організація ІІ Міжнародного фестивалю української поезії країн карпатського регіону тощо.

Задумів – багато. Саме життя зобов’язує до цього.

Кічковський запевнив керівника письменницької організації краю щодо підтримки у реалізації названих заходів. Адже художнє слово і його творці на Закарпатті завжди були у особливій пошані.

У процесі розмови йшлося також про удосконалення діючої системи фінансування випуску книг закарпатських авторів. Все це повинно скласти окрему перспективну програму , в реалізації якої місцева влада скаже своє слово.

Проблеми, що стосуються окремих родин, інвалідів, хворих, у програму не скласти. Вони вимагають невідкладного вирішення вже сьогодні.

Надія Б. З Доробратова, що на Іршавщині разом із чоловіком Іваном виховують 9 дітей. Ми маємо, - розповіла жінка, – земельку, де разом всією сім’єю вирощуємо практично все, що треба для харчування Але наявних заробітків для багатодітної сім’ї просто мало. Навіть на найнеобхідніше.

Одинока Магдалина Б. з с.Королева Виноградівського району має складну проблему: проливні дощі пошкодили покрівлю її житлового будинку.

Подібна проблема і в жительки с. Тересва Ганна В. Її житловий будинок також потребує ремонту, а пенсії ледве вистачає на прожиття.

82 річний пенсіонер з Ужгорода Михайло Г. усе життя працював у профспілках. Поховав дружину… Самотність у такому віці – неймовірний тягар.

Непросто живеться і жителю Н.Студеного Михайлу Г. Міжгірського району, який потребує терміново оздоровлення . Хронічне захворювання на бронхіальну астму особливо доймає осінню та весною.

У вдова із с. Порошкова, що на Перечинщині Ольга С. на утриманні 4 дітей. Одному з них вкрай потрібне лікування.

Ужгородець Юрій Л. – ветеран праці з 52 річним стажем роботи. Переніс інфаркт, після чого супутньо додались захворювання на цукровий діабет, гіпертонію тощо. У результаті ще й погіршився зір - чоловік почав сліпнути. Доводиться приймати багато ліків, а купити їх за мізерну пенсію неможливо.

Інша ужгородка Марія Н. потребує оперативного втручання , про що свідчить довідка, видана лікарем – нейрохірургом. Скромного заробітку вистачає лише на продукти харчування та оплату за послуги. Крім того, двоє дітей навчається на платній основі. Відчай жінки можна зрозуміти.

Одинокий Юрій Г. з Міжгірщини – 1925 року народження клопотав про своє. Фізичних сил нема, аби самому заготовити дрова на зиму, за пенсію купити їх також нереально.

Інвалід ІІ групи Юрій В. з м. Міжгір’я за два останні роки переніс 4 операції. Пенсія – мінімальна, а на утриманні – дружина – інвалід ІІІ групи та двійко дітей.

Василь Б. із с. Ярок, що на Ужгородщині, після перенесеного інфаркту потребує лікування в санаторій „Карпати”.

Цей перелік осіб з непростим людськими долями, які чекають від представників влади і конкретної допомоги, і живого спілкування, і доброго слова та, навіть, тепло душі, можна продовжити.

Михайло Михайлович розглянув кожне звернення та дав відповідні доручення щодо можливого вирішення порушених заявниками питань. Бо на його тверде переконання, людина в нашому суспільстві не повинна залишатися сам на сам зі своїми проблемами.

• Михайло Кічковський
• прийом громадян