На Закарпатті тисячі родин живуть нарізно: хтось на заробітках у Чехії чи Польщі, хтось удома з дітьми й батьками. Гроші переказують щомісяця, і саме ці гроші часто стають паливом для чиєїсь залежності.
Мати з-за кордону оплачує «борги» дорослого сина, дружина переказує чоловікові «на життя», знаючи, на що вони підуть. Усе з любові. Але таку любов фахівці називають співзалежністю.
Як відстань посилює проблему
Коли рідна людина далеко, вона бачить лише те, що їй розповідають. Залежний син по телефону звучить бадьоро, просить грошей на ремонт, лікування, віддати борг. Перевірити неможливо, а відмовити страшно: раптом справді біда? І гроші йдуть.
Провина теж працює. Мати, яка поїхала на заробітки, часто вважає, що «недодала» дитині, і намагається відкупитися грошима. Залежність це дуже добре відчуває.
Ознаки, що гроші годують вживання
Прохання стають частішими, а пояснення розмитими. Суми ростуть, а результатів «ремонту» чи «лікування» ніхто не бачить. Після переказу людина зникає на кілька днів, а потім дзвонить із новою бідою. Сусіди чи родичі вдома натякають, що щось не так, а ви їх не слухаєте.
Чого не робити
Не переказувати гроші на руки «на лікування». Якщо лікування справжнє, за нього можна заплатити напряму закладу.
Не вирішувати проблеми за людину: не закривати її борги, не домовлятися з кредиторами, не вигадувати пояснень для інших рідних.
Не розривати контакт. Відмова в грошах не означає відмову в любові. Можна казати «я тебе люблю і хочу, щоб ти лікувався, але гроші на це даватиму лише так».
Що можна зробити на відстані
Домовитися з тими, хто поруч. Бабуся, брат, сестра чи сусід можуть бачити реальну картину, і разом рідні діють сильніше, ніж поодинці.
Запропонувати конкретну допомогу замість грошей: оплатити консультацію, привезти на реабілітацію, бути на звʼязку щодня.
Подбати про себе. Жити на заробітках і постійно тривожитися за дім виснажує, і по підтримку можна звернутися самій, навіть онлайн. Як розпізнати співзалежність і які кроки допомагають вийти з неї, ми розповідаємо в матеріалі «співзалежність: ознаки і кроки виходу».
Автор: Павло Казарʼян, клінічний психолог-адиктолог, директор центру реабілітації наркозалежних та алкозалежних «Джерело». Центр працює з 2006 року, приймає людей з усієї України, консультації для родин безкоштовні й анонімні.
