Десяту річницю "Революції троянд" у Грузії відзначили скромним концертом в одному зі столичних парків. Прийшли на концерт і нині опозиційні представники партії Михайла Саакашвілі, однак ані сама партія, ані владна коаліція "Грузинська мрія" не вважали за необхідне організовувати якісь особливі урочистості.
Про "Революцію троянд" у Тбілісі, здається, забули - 23 листопада тепер в Грузії відзначають лише як день Святого Георгія - небесного покровителя країни, з яким збіглася дата відставки Едуарда Шеварднадзе.
Рівно десять років тому 35-річний Михайло Саакашвілі, тоді ще маловідомий за межами Грузії, увірвався до парламенту країни з натовпом своїх прихильників. Опозиціонери протестували проти результатів парламентських виборів 2 листопада 2003 року.
Саакашвілі та інші противники уряду Шеварднадзе оголосили їх сфальсифікованими, цю думку поділяли багато іноземних спостерігачів і значна частина населення. Увірвавшись до парламенту, активісти опозиції зірвали першу сесію новообраного парламенту країни
Президент Едуард Шеварднадзе, що виступав на відкритті засідання, марно намагався закликати до порядку. Через кілька хвилин його вивела охорона. Ретирувалися і новоспечені депутати.
Про присутність президента країни в залі законодавчого органу нагадувала лише його недопита склянка з чаєм, залишена на трибуні. Саакашвілі залпом його допив.
Пізніше вже обраний глава держави зізнався, що випив цей чай не навмисне - його, розпаленого подіями, просто мучила спрага, і він випив перше, що трапилося йому на очі.
Опозиціонери, які зайняли зал засідань, несли в руках троянди на знак своїх мирних намірів. Звідси і пішла назва, яка облетіла потім весь світ - "Революція троянд".
З "Кмари" у депутати
Георгію Канделакі 2003 року був лише 21 рік, він був членом молодіжної організації "Кмара" ("Досить"). Цей рух був одним з найактивніших організаторів протестних акції проти уряду Шеварднадзе.
Десять років тому він був серед тих, хто увірвався до парламенту. Зараз знаходития в законодавчому органі у нього є законне право: Георгій Канделакі - депутат, заступник голови парламентського комітету з євроатлантичної інтеграції.
Канделакі каже, що він, як і багато інших активістів опозиційного руху, робив свою справу не за гроші або майбутні пости, а тому що у них більше не було сил терпіти те, що відбувається в країні - розруха досягла небаченого розмаху, корупція пронизувала всю систему грузинської держави.
Центральна влада в той час, згадує Канделакі, не контролювала конфліктні регіони - Абхазію і Південну Осетію, і цілком могла будь-якої миті втратити і чорноморську Аджарію, де місцевий правитель Аслан Абашидзе мав необмежені повноваження.
А в самій Грузії, за його словами, організовані кримінальні угруповання і злодії в законі навіть не вважали за потрібне вести свої справи потай.
"Можна без перебільшення сказати, що організована злочинність і державний апарат злилися. Злодійський світ попросту забрав деякі функції держави. У пік свого впливу, наприклад, злодії займалися квазісудочинством. Люди, замість того щоб звертатися до суду, вирішували свої суперечки, побутові або фінансові, у злодіїв в законі. Міністр внутрішніх справ особисто зустрічав впливових злодіїв у законі, які, не випадково, прилітали з Москви", - розповідає Георгій Канделакі.
Початок змін
23 листопада 2003 все змінилося. Едуард Шеварднадзе, поступившись тиску опозиції, погодився піти у відставку. Революція пройшла без жодного пострілу. Виконувачем обов'язків президента стала голова парламенту Ніно Бурджанадзе. Вона разом з Михайлом Саакашвілі і Зурабом Жванією увійшла до трійки лідерів революції.
Усього за кілька років шляхом жорстких реформ в країні вдалося подолати організовану злочинність, розправитися з корупцією і фактично з нуля створити правоохоронні органи.
Для цього команді революціонерів довелося одночасно звільнити 35 тисяч співробітників МВС, тобто майже всю поліцію в повному складі. З'явилася нова поліція, в яку набрали тільки молодих людей без досвіду роботи в правоохоронних органах.
2004 року вдалося вирішити й аджарську кризу. Охорона Аслана Абашидзе для виду постріляла в повітря, після чого сам глава автономної республіки літаком голови Радбезу РФ Ігоря Іванова відбув до Москви. Саакашвілі в спеціальному телезверненні на всю країну гучно заявив: "Аслан втік! Аджарія вільна!"
Грузія провела радикальні реформи в сфері економіки, значно полегшила податкове законодавство і спростила процедури ведення підприємницької діяльність. Досі країна займає верхні рядки в рейтингах за легкістю ведення бізнесу.
У кілька разів збільшилися ВВП країни і державний бюджет.
Розбрат у трійці лідерів
Однак всередині самої команди революціонерів все йшло не так рівно. За кілька років після революції у відносинах Бурджанадзе з президентом Саакашвілі і прем'єром Жванія намітилися тріщини.
В інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі екс-голова парламенту звинуватила Михайла Саакашвілі в тому, що той, на її думку, не поспішав втілювати в життя заявлені демократичні ідеали.
"Багато чого було зроблено: побудовано інфраструктуру, налагоджено роботу держструктур, тобто держава вималювалася. Але яка держава? Держава відбулася, але вона була не правовою, демократичною, а несправедливою і з ухилом в автократію", - стверджує Бурджанадзе.
Шляхи трійки лідерів "Революції троянд" розійшлися в 2008 році, коли Ніно Бурджанадзе остаточно порвала з урядом Михайла Саакашвілі і пішла в опозицію.
Раніше, в лютому 2005 року, прем'єр Жванія був знайдений мертвим на винайманій квартирі. Причина його загибелі досі викликає запеклі суперечки, далеко не всі вірять в офіційну версію - отруєння побутовим газом.
Ніно Бурджанадзе зізнається, що не була з Жванією в хороших відносинах в останній період його життя, однак підкреслює, що якби прем'єр лишився в живих, сучасна історія Грузії могла б бути іншою.
Саакашвілі біля керма
У 2008 році Михайло Саакашвілі активно продовжує взятий ним курс на зближення Грузії з Євросоюзом і НАТО. Настала черга реформ у збройних силах, які створювали фактично з нуля за допомогою західних партнерів.
У квітні 2008 року уряд Грузії отримує неприємні звістки - на саміті НАТО в Бухаресті країні відмовили в наданні плану дій щодо членства, тим самим заморозивши вступ Грузії до альянсу на невизначений термін.
У серпні того ж року розгорілася російсько-грузинська війна, в результаті якої Тбілісі остаточно втратив контроль над регіонами, які відкололися, а Москва визнала їх незалежними державами і розмістила там на постійній основі великий військовий контингент.
Дипломатичні відносини Грузії і Росії були перервані і досі перебувають у глибокому застої.
Експерт з міжнародних відносин Каха Гоголашвілі зазначає, що Москва з самого початку революції з великою підозрою і побоюванням стежила за розвитком подій у Грузії. Особливо непокоїло Кремль те, що приклад Грузії почали наслідувати інші країни колишнього Союзу - "Помаранчева революція" в Україні, "Тюльпанова" в Киргизстані і спроба "Волошкової революції" в Білорусі.
"Росія відчувала не лише загрозу поширення революцій на сусідні з нею країни, а й на саму Росію теж. Ні для кого не секрет, що в кінцевому рахунку демократизація кільця навколо Росії призведе до появи сильних вимог всередині російського суспільства, вимог модернізації. Не тієї модернізації про яку заявив Путін - технічної або економічної, - а вимагатимуть демократії. І тут загрозу Росія бачила і бачить досі", - вважає експерт.
Війна з Росією сильно похитнула "революційний" уряд Саакашвілі, вважають експерти. Вже наступного року Грузію починають стрясати акції опозиції, з якими на перших етапах влада успішно бореться, оголошуючи їх "російської п'ятою колоною".
Прихід у політику мільярдера Бідзіни Іванішвілі і його коаліції "Грузинська мрія" остаточно вибив грунт з-під ніг пана Саакашвілі. У жовтні 2012 року влада в Грузії змінюється, "Єдиний національний рух" йде в опозицію і відходить на другий план.
17 листопада 2013, за тиждень до десятої річниці "Революції троянд", у відставку йде Михайло Саакашвілі, залишаючи свій пост представнику "Грузинської мрії" Георгію Маргвелашвілі. 2013 стане першим роком, коли Михайло Саакашвілі зустріне річницю революції за межами Грузії. Екс- президент перебуває в тривалій поїздці по Європі і США.
Грузія пройшла великий шлях за десять років, вважає експерт Торніке Шарашенідзе. Він упевнений, що ті процеси, які були запущені "Революцією троянд" 2003 року, тривають і сьогодні.
Експерт вважає, що команда Саакашвілі змогла домогтися модернізації країни, усунувши корупцію, провівши радикальні правові та економічні реформи, однак зазнала невдачі у демократизації Грузії і, що важливо, у піднятті рівня життя жителів країни. "Тепер цим займається вже нова команда", каже експерт.
Темур Кіґурадзе, Російська служба Бі-бі-сі, Тбілісі
