В області радились, як же допомогти сільгоспвиробникам

Загрозу продовольчій безпеці країни, а простіше голод несе нинішня політика урядовців щодо аграріїв. Нещодавно прем’єр-міністр мала проводити селекторну нараду з цим сектором економіки, але, вочевидь, не знала що сказати людям, тому її скасувала.

 На нараді в обласній адміністрації минулого тижня сільгоспвиробники, банкіри та чиновники радилися, що ж можна зробити на місцях. Адже у попередні роки провоодилась державна підтримка аграрного сектору як пріоритетної галузі у державі, зростали обсяги кредитування через державні програми, компенсовувались витрати підприємств на гектар посіву, на придбання сільськогосподарської техніки та обладнання, стимулювалося придбання елітного та високорепродуктивного насіння тощо. Нині ж державна підтримка агропромислового комплексу у 3,6 раза менша минулорічної. Не акцентовані напрями використання коштів державного бюджету, відсутні порядки їх використання. Взагалі замовчуються проблеми пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції як товаровиробниками, так і переробними підприємствами. 

            Запровадження з початку року спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість реалізованої сільгосппідприємствами продукції, а також діючий механізм декларування зміни оптово-відпускних цін на продукцію рослинництва та тваринництва вже призвели до зростання вартості продукції переробної галузі, скорочення обсягів виробництва у харчовій і переробній промисловості – у межах 40%. І все це на тлі постійної, коли повзучої, а коли й галопуючої інфляції. 

  «Для кількох потужних фермерських господарств, які взялися за вирощування птиці, кролів потрібна відстрочка по кредитах хоча б на півроку, інакше вони збанкрутують; необхідно хоча б для окремих сільгоспвиробників відновити програми банківського кредитування, надавати короткотермінові товарні кредити», -- це лише окремі тези з виступу на нараді голови обласної організації фермерів та приватних землевласників Юлії Пелешкей. 

    Нині в області забезпеченість кондиційним насінням становить 91% до потреби при минулорічних 102%; забезпеченість селян мінеральними добривами – 21%, при минулорічних 61% і зростанням ціни на них за останні 2 роки у 2,5 раза. При цьому є потреба вже проводити підживлення озимого зернового клину. 

 А відомо ж: як і що нині посіємо-посадимо, те незабаром і їстимемо.

 

Лариса ПОДОЛЯК,