Більшість батьків відкладає цю розмову, бо не знає, з чого почати, або вважає, що «наша дитина не така». А коли все ж наважуються, часто говорять так, що дитина замикається вже на першій хвилині.
Розмова про наркотики не лекція і не допит. Це кілька розмов, які варто вести поступово, задовго до того, як зʼявиться привід.
Чому мовчання не захищає
Діти дізнаються про наркотики не від батьків. Вони дізнаються з соцмереж, від старших знайомих, з оголошень про «легку роботу» в месенджерах. Якщо вдома ця тема під забороною, дитина робить висновок: з батьками про це говорити не можна. І в момент, коли їй запропонують спробувати, вона не прийде порадитися.
На Закарпатті до цього додається ще одна обставина: багато родин живуть нарізно, батьки на заробітках, діти з бабусями. Тим важливіше, щоб розмова відбулася, навіть якщо по відеозвʼязку.
5 розмов, які працюють
Розмова про цікавість. Спитайте, що дитина чула про наркотики, що кажуть однокласники, що бачила в інтернеті. Не виправляйте одразу, спершу вислухайте. Так ви дізнаєтеся більше, ніж за годину повчань.
Розмова про «тиск компанії». Обговоріть заздалегідь, як можна відмовитися і не стати «білою вороною». Підлітку легше сказати «ні», коли він уже має готові слова.
Розмова про «роботу». Поясніть, що оголошення про «курʼєра» з оплатою щодня часто означають розкладання наркотиків, а це стаття 307 Кримінального кодексу і реальний строк.
Розмова про почуття. Багато підлітків пробують речовини не з цікавості, а щоб заглушити тривогу, самотність, сварки вдома. Питайте не лише «як оцінки», а й «як ти».
Розмова про домовленість. Скажіть прямо: «Якщо колись опинишся в небезпечній ситуації, телефонуй мені. Я приїду, і спершу допоможу, а говорити будемо потім». Ця фраза може врятувати життя.
3 фрази, після яких дитина закривається
«Тільки спробуй, і ти мені не син (не донька)». Погроза вчить не відмовлятися від наркотиків, а приховувати їх.
«У наш час такого не було». Дитина чує: ти мене не розумієш і не намагаєшся.
«Покажи телефон, негайно». Обшук без розмови руйнує довіру, а без довіри батьки втрачають головне джерело інформації.
Якщо підозра вже є
Не панікуйте і не карайте одразу. Зберіть факти, оберіть спокійний момент і говоріть про те, що бачите, а не про те, ким дитина «стала». Якщо розмова не виходить, порадьтеся з фахівцем: до консультації батьки можуть прийти самі, без дитини. Докладніше про те, як будувати такі розмови в різному віці, ми розповідаємо в матеріалі «як говорити з підлітками про наркотики».
Автор: Павло Казарʼян, клінічний психолог-адиктолог, директор центру реабілітації наркозалежних та алкозалежних «Джерело». Центр працює з 2006 року, приймає людей з усієї України, консультації для родин безкоштовні й анонімні.
