Як синагога стала "Ощадбанком": історія євреїв закарпатського Перечина (ФОТО)

У цій глибокій Австро-Угорської провінції в 1893 році будують лісохімічний завод «Бантлін» для виробництва деревного вугілля, метилового спирту, ацетону і т.д. У містечко починають приїжджати фахівці - італійці, німці, угорці, словаки і, зрозуміло, євреї.У 1903-му, в центрі Перечина з'являється кам'яна синагога, в приміщенні якої нині розташовано відділення «Ощадбанку».Приблизно в ці ж роки єврей Шенвізнер відкриває першу аптеку, будівля якої прикрашав чинний термометр, випущений до ювілею фармацевтичної фірми «Баєр». В цьому ж будинку аж до його націоналізації Радами жив сам аптекар, часто безкоштовно відпускав ліки незаможним землякам.Серед місцевих євреїв були шевці, кравці, годинникарі, точильники ножів і, зрозуміло, багато торговців. Громада, правда, не розрослася - згідно з передвоєнним переписом, в містечку налічувалося 199 євреїв з трьох з половиною тисяч населення.Останній перепис населення 1941 року, перед початком депортацій, засвідчив, що в Перечині проживало 3667 осіб, з яких 199 були євреями (5,4%). Загалом у Перечинському окрузі, станом на 1941 рік проживало 27 853 особи, з яких 1008 були євреями або 3,6% населення.16 квітня 1944 року євреїв округу почали звозити до Перечина, де у них забрали всі цінності, а вже наступного дня залізницею всіх було депортовано до гетто, що знаходилося на цегельному заводі Мошковіча в Ужгороді (сучасна вулиця Минайська)У 1939-му Закарпатті окупували союзники німців - угорці, які не поспішали з «остаточним розв'язанням єврейського питання». Тільки навесні 1944 року, з окупацією самій Угорщині нацистською Німеччиною, всіх євреїв Перечина зігнали в синагогу, після чого в товарних вагонах відправили в гетто Ужгорода. Звідти був один шлях - в Освенцим.Одна з місцевих українок згадує, як знайома єврейка подарувала її мамі швейну машинку, ложки та виделки з нержавіючої сталі, мішок в'язальної вовни, постільна білизна та одяг.З того часу єврейська історія в Перечині завершилася - за переписом 2001 року в межах Перечинського району не зафіксовано жодного єврея. Залишилися лише їхні будинки в центрі містечка - там, де був магазин Авраама Берга, сьогодні розміщується СЕС, а корчма Гершко Грінвальда використовується практично за призначенням - зараз тут ресторан «Кантіна». Будівля синагоги еволюціонувало спочатку в Будинок культури, а потім у відділення "Ощадбанку". Ось тільки невелика (всього 65 надгробків) кладовище до останнього часу було доглянуто. Правда, торік за підтримки уряду ФРН організація European Jewish Cemeteries Initiative (ESJF) маркувала територію некрополя і встановила огорожу. Подібні огорожі з'явилися за останні роки на багатьох покинутих єврейських кладовищах, але на цьому функції ESJF закінчуються. За відсутності єврейської громади нікому покосити траву, очистити пам'ятники і т.п.І тут міська влада (а містом Перечин став зовсім недавно, в 2004-му) проявила ініціативу - комунальники упорядковували територію кладовища, а міськрада профінансувала ці роботи. Треба сказати, що це досить рідкісна для України модель поведінки муніципальної влади, яким зазвичай немає діла до збереження чийогось спадщини, - повідомляє сайт єврейських громад України "Хадашот".