Військовий після важкого поранення не зміг повернутися у стрій, тож опанував нову професію, щоб допомагати побратимам - взявся виготовляти буржуйки на фронт.
Як повідомляє ТСН, майстерню закарпатець облаштував вдома, матеріал купив за кошти, які держава компенсувала на лікування. Чоловік каже, грубки робить багатофункціональними, щоб закрити одразу кілька проблем, з якими військові стикаються на передовій.
До війни він не знав, як стріляти з автомата, проте вже за два дні після повномасштабного вторгнення був на фронті. Туди 35-річний Володимир Бряник вирушив добровільно, аби зупинити рашистську навалу, - повернувся з-за кордону, де був на заробітках. “Я все життя пахав: з пустого місця зробив будинок, облаштувався, обжився… Тільки почав жити і «бах» - війна. Я просто хотів йти воювати за те, що яке право вони мають прийти до нас? От і все”, - каже Володимир.
У складі 101-ї окремої бригади відбивав наступ на Суми, а далі тримав оборону Луганщини. У травні в окоп чоловіка залетів ворожий снаряд, він отримав контузію та закриту черепно-мозкову травму, пережив кому.
Після реабілітації хотів повернутися у стрій, та лікарі заборонили. Тоді вирішив допомагати побратимам у тилу, для цього опанував електрозварювання. На гроші, які держава компенсувала на лікування, чоловік придбав першу партію металу й почав виготовляти пічки на фронт. “Я там був, я знаю, що треба. Буржуйка - це тепло, а тепло - це здоров’я. Ти мерзнеш, недосипаєш, починаєш хворіти. І все - кінець твоєї роботи, виконувати службу ти не можеш”, - ділиться чоловік.
Далі металобрухт йому почали зносити волонтери, а допомагати у виготовленні грубок зголосилися друзі, тепер у майстерні працюють утрьох. Грубки, які зварюють у майстерні Володимира, нестандартного розміру, вони більші за звичайні армійські. “У ЗСУвську буржуйку поміщається маленьке дровеня, а ми робимо буржуйки, щоб поміщалося велике. Завдяки цьому хлопці можуть накласти вогню і спокійно спати, бо воно довше тримає тепло. Біля цієї буржуйки можна хлопцям поставити їсти зробити, воду нагріти й помитися, одяг просушити”, - каже волонтер Петро.
На фронт відправили вже понад 30-ти таких буржуйок, але цього замало, каже Володимир. На пічки величезна черга, а металу бракує. На виготовлення однієї грубки в середньому йде 6 тисяч гривень, тож чоловік просить про допомогу тих, хто може віддати на добру справу металобрухт.
“Я від військових не беру ні копійки, хоч вони і хочуть мені скидати, але я не беру. То мій принцип! Я казав, що буду діставати будь-якими дорогами, але не від військових. Вони заслуговують тепло без ніяких взагалі затрат”, - переконує Володя.
Слідкуйте за нами у Facebook та Instagram.
Також підписуйтесь на наш Telegram та Youtube.
Дізнайся першим!
