Фарбування автомобіля часто супроводжується значною перевитратою матеріалів, що збільшує вартість робіт на 40–60%. Основні причини надмірного споживання фарби пов'язані з неправильним налаштуванням обладнання, порушенням технології нанесення і неточним розрахунком кількості матеріалу.
Додаткові втрати виникають через невідповідні умови навколишнього середовища і неякісну підготовку поверхні кузова. Недосвідчені малярі припускаються помилки під час вибору в'язкості складу, що призводить до нерівномірного розподілу по поверхні. Сучасна автофарба 2XP розроблена спеціально для мінімізації таких втрат завдяки поліпшеній формулі з підвищеною покривністю. Правильне застосування технологій дозволяє скоротити витрату матеріалів в 1,5–2 рази за збереження якості покриття.
Оптимізація техніки нанесення
Вибір правильної техніки розпилення безпосередньо визначає ефективність використання фарби. Відстань фарбопульта від поверхні повинна становити 15–20 см, що забезпечує оптимальну ширину факела 20–25 см. Швидкість переміщення інструмента 35–45 см/с запобігає утворенню напливів і забезпечує рівномірне покриття. Тиск повітря на вході у фарбопульт регулюється в діапазоні 2,8–3,2 бара залежно від типу матеріалу. Для базових емалей використовується тиск 3,0 бар, для металіків — 2,8 бара, для лаків — 3,2 бара. Перекриття смуг повинно становити 50–60% для виключення пропусків. Кут нахилу фарбопульта до поверхні зберігається перпендикулярним протягом усього процесу нанесення:
- Перший шар. Рівномірне нанесення тонким шаром товщиною 15–20 мікрон для створення основи покриття.
- Другий шар. Основний покривний шар товщиною 60–80 мікрон, що наноситься перпендикулярно до першого.
- Фінішний шар. Вирівнювальний прохід товщиною 20–30 мікрон для усунення нерівностей текстури.
Дотримання цієї технології скорочує загальну кількість матеріалу на 25–30% порівняно з хаотичним нанесенням.
Підготовка робочих сумішей
Правильне розведення фарби визначає витрату матеріалу і якість покриття. Базові емалі розводяться розчинником у пропорції 2:1, акрилові лаки — 2:1, а поліуретанові суміші — 3:1. Температура матеріалів перед використанням повинна становити 20–22°C. Фільтрація фарби через сітку 200 мікронів видаляє забруднення, які можуть засмітити сопло і порушити рівномірність розпилення.
Додавання активатора у співвідношенні 10:1 до основного складу прискорює висихання міжшарових проміжків з 25–30 хвилин до 15–18 хвилин. Використання відповідного ґрунту під фінішне покриття знижує необхідну кількість базових шарів до 2–3, що економить 20–25% матеріалу. Контроль товщини покриття товщиноміром дозволяє уникнути нанесення надлишкових шарів і точно визначити момент завершення роботи. Грамотна організація процесу фарбування з дотриманням технічних параметрів дозволяє скоротити витрату матеріалів без шкоди для якості покриття.
На правах реклами
